Битва за Дніпро –”Східний вал” Після поразки під Курськом німецьке командування розробило план оборони «Вотан», який передбачав створення так званого «Східного валу» від Балтійського до Чорного моря по лінії Нарва - Псков - Гомель і далі по Дніпру.Цей добре укріплений рубіж повинен був, за задумом німецьког керівництва, зупинити просування радянських військ на захід.
"Східний вал" почав зводитися ще взимку 1941—1942 рр., коли у зв'язку з провалом операції "Тайфун" і переходом Червоної Армії в наступ німецькі війська були відкинуті від Москви в середньому на 250 км. Над групою армій “Центр” нависла загроза повного знищення.
Укріплення зводилися уздовж всього берега Дніпра, але надії на забезпечення надійної і масованої оборони за такий короткий термін невеликі. Як наслідок, «східна стіна» не була однаково міцною по всій довжині фронту. Найсерйозніші укріплення були сконцентровані в місцях найвірогіднішої переправи радянських військ: у Кременчука і Нікополя, а також в Запоріжжі.
В Битві за Дніпро була успішно здійснена взаємодія регулярних військ з українськими та білоруськими червоними партизанами. Внаслідок Битви за Дніпро радянські сили звільнили значну частину України від німецької окупації, ліквідували оборону противника на великій ділянці вздовж Дніпра, форсували його і захопили стратегічні плацдарми на правому березі,роз'єднали болотистим Поліссям німецькі групи армії «Центр» і «Південь». Вермахт втратив понад 60 дивізій. Понад 2 тисяч учасників Битви за Дніпро присвоєно звання Героя Радянського Союзу; десятки тисяч були нагороджені орденами та медалями СРСР.
Программы преобразования с участием Сперанского (второй этап реформ)
Преобразование Сената
Финансовая реформа
Реформа образования
Крестьянская реформа
Проекты конституционных реформ
Итоги реформ
Реформы Александра I
Александр I пришёл к власти в 1801 году путём участия в перевороте и убийстве Павла I, пятилетнее правление которого ознаменовалось жестокостью. Вину за гибель отца Александр чувствовал всю жизнь.
Будущий император воспитывался под влиянием Екатерины II, поэтому был образован согласно западному образцу. Его стремлением было создание гуманного общества, Александр поддерживал идеи Французской революции — это и стало предпосылками для большого количества реформ.
Первые шаги во внутренней политике были направлены на возвращение привилегий дворянам и исправление ущерба, нанесённого государству во время правления Павла 1. Выезд за границы страны стал свободным, возобновились международные связи, произошло ослабление цензуры.
Эпоха императора Александра I отметилась либеральной реформаторской деятельностью:
создание Негласного комитета — органа, компетентного возражать самодержцу;
изменение структуры управления;
крестьянская реформа;
нововведения в сфере образования;
финансовая реформа;
предоставление конституционных прав Польше и Бессарабии;
создание проекта российской Конституции.
Почти весь период правления Александра был связан с войнами против Наполеона. Внешняя политика государя была направлена на решение проблем с французами. Первая война в 1805 году завершилась поражением России и их соратников под Аустерлицем. В Отечественной войне 1812 года император практически не участвовал, доверив бразды управления компетентным полководцам. После разгрома Бонапарта российская армия продолжила победное шествие до Парижа. Этому интриганские ходы прусских ставленников при дворе императора. Под их влиянием Александр I приобрёл уверенность в том, что его священной миссией является уничтожение тирании Наполеона в Европе.
Битва за Дніпро –”Східний вал” Після поразки під Курськом німецьке командування розробило план оборони «Вотан», який передбачав створення так званого «Східного валу» від Балтійського до Чорного моря по лінії Нарва - Псков - Гомель і далі по Дніпру.Цей добре укріплений рубіж повинен був, за задумом німецьког керівництва, зупинити просування радянських військ на захід.
"Східний вал" почав зводитися ще взимку 1941—1942 рр., коли у зв'язку з провалом операції "Тайфун" і переходом Червоної Армії в наступ німецькі війська були відкинуті від Москви в середньому на 250 км. Над групою армій “Центр” нависла загроза повного знищення.
Укріплення зводилися уздовж всього берега Дніпра, але надії на забезпечення надійної і масованої оборони за такий короткий термін невеликі. Як наслідок, «східна стіна» не була однаково міцною по всій довжині фронту. Найсерйозніші укріплення були сконцентровані в місцях найвірогіднішої переправи радянських військ: у Кременчука і Нікополя, а також в Запоріжжі.
В Битві за Дніпро була успішно здійснена взаємодія регулярних військ з українськими та білоруськими червоними партизанами. Внаслідок Битви за Дніпро радянські сили звільнили значну частину України від німецької окупації, ліквідували оборону противника на великій ділянці вздовж Дніпра, форсували його і захопили стратегічні плацдарми на правому березі,роз'єднали болотистим Поліссям німецькі групи армії «Центр» і «Південь». Вермахт втратив понад 60 дивізій. Понад 2 тисяч учасників Битви за Дніпро присвоєно звання Героя Радянського Союзу; десятки тисяч були нагороджені орденами та медалями СРСР.
Объяснение:
Содержание:
Реформы Александра I
Влияние личных качеств Александра I на реформы
Первые реформы Александра I
Создание министерств
Сенат
Синод
Программы преобразования с участием Сперанского (второй этап реформ)
Преобразование Сената
Финансовая реформа
Реформа образования
Крестьянская реформа
Проекты конституционных реформ
Итоги реформ
Реформы Александра I
Александр I пришёл к власти в 1801 году путём участия в перевороте и убийстве Павла I, пятилетнее правление которого ознаменовалось жестокостью. Вину за гибель отца Александр чувствовал всю жизнь.
Будущий император воспитывался под влиянием Екатерины II, поэтому был образован согласно западному образцу. Его стремлением было создание гуманного общества, Александр поддерживал идеи Французской революции — это и стало предпосылками для большого количества реформ.
Первые шаги во внутренней политике были направлены на возвращение привилегий дворянам и исправление ущерба, нанесённого государству во время правления Павла 1. Выезд за границы страны стал свободным, возобновились международные связи, произошло ослабление цензуры.
Эпоха императора Александра I отметилась либеральной реформаторской деятельностью:
создание Негласного комитета — органа, компетентного возражать самодержцу;
изменение структуры управления;
крестьянская реформа;
нововведения в сфере образования;
финансовая реформа;
предоставление конституционных прав Польше и Бессарабии;
создание проекта российской Конституции.
Почти весь период правления Александра был связан с войнами против Наполеона. Внешняя политика государя была направлена на решение проблем с французами. Первая война в 1805 году завершилась поражением России и их соратников под Аустерлицем. В Отечественной войне 1812 года император практически не участвовал, доверив бразды управления компетентным полководцам. После разгрома Бонапарта российская армия продолжила победное шествие до Парижа. Этому интриганские ходы прусских ставленников при дворе императора. Под их влиянием Александр I приобрёл уверенность в том, что его священной миссией является уничтожение тирании Наполеона в Европе.