Створення Держави Ізраїль — процес створення сучасного Ізраїлю, що почався з появи руху політичного сіонізму в 1897 році і завершився вже після проголошення 14 травня 1948 року Декларації незалежності перемогою в Війні за незалежність до середини 1949 року.
Політолог Алек Епштейн писав, що Ізраїль «є однією з найбільш нетипових держав на землі. Створена європейськими євреями на азіатському Близькому Сході..., зуміла не тільки вистояти в численних війнах..., але і зберегти демократичний лад..., ця держава залишається в центрі уваги чи не всіх серйозних засобів масової інформації у світі»[1].
Основними етапами процесу державотворення були організація сіоністського руху, декларація Бальфура, британський мандат на Палестину, план ООН по розділу Палестини і Війна за незалежність.
Процесс имущественного и социального расслоения среди общинников привел к выделению из их среды наиболее зажиточной части. Родоплеменная знать и зажиточная часть общины, подчиняя себе массу рядовых общинников, нуждается для поддержания своего господства в государственных структурах.
Зародышевую форму государственности представляли собой восточнославянские союзы племен, которые объединились в суперсоюзы, правда, непрочные. Восточные историки рассказывают о существовании накануне образования Древнерусского государства трех крупных объединений славянских племен: Куябы, Славии и Артании. Куябой, или Куявой, тогда называлась область вокруг Киева. Славия занимала территорию в районе озера Ильмень. Ее центром был Новгород. Местоположение Артании - третьего крупного объединения славян - точно не установлено.
Согласно "Повести временных лет", русская княжеская династия берет свое начало в Новгороде. В 859 г. северные славянские племена, платившие тогда дань варягам, или норманнам (по мнению большинства историков, выходцам из Скандинавии), изгнали их за море. Однако вскоре после этих событий в Новгороде началась междоусобная борьба. Чтобы прекратить столкновения, новгородцы решили пригласить варяжских князей как силу, стоящую над противоборствующими группировками. В 862 г. князь Рюрик и его два брата были призваны на Русь новгородцами, положив начало русской княжеской династии
Створення Держави Ізраїль — процес створення сучасного Ізраїлю, що почався з появи руху політичного сіонізму в 1897 році і завершився вже після проголошення 14 травня 1948 року Декларації незалежності перемогою в Війні за незалежність до середини 1949 року.
Політолог Алек Епштейн писав, що Ізраїль «є однією з найбільш нетипових держав на землі. Створена європейськими євреями на азіатському Близькому Сході..., зуміла не тільки вистояти в численних війнах..., але і зберегти демократичний лад..., ця держава залишається в центрі уваги чи не всіх серйозних засобів масової інформації у світі»[1].
Основними етапами процесу державотворення були організація сіоністського руху, декларація Бальфура, британський мандат на Палестину, план ООН по розділу Палестини і Війна за незалежність.
Держи но это не всё
Объяснение:
Процесс имущественного и социального расслоения среди общинников привел к выделению из их среды наиболее зажиточной части. Родоплеменная знать и зажиточная часть общины, подчиняя себе массу рядовых общинников, нуждается для поддержания своего господства в государственных структурах.
Зародышевую форму государственности представляли собой восточнославянские союзы племен, которые объединились в суперсоюзы, правда, непрочные. Восточные историки рассказывают о существовании накануне образования Древнерусского государства трех крупных объединений славянских племен: Куябы, Славии и Артании. Куябой, или Куявой, тогда называлась область вокруг Киева. Славия занимала территорию в районе озера Ильмень. Ее центром был Новгород. Местоположение Артании - третьего крупного объединения славян - точно не установлено.
Согласно "Повести временных лет", русская княжеская династия берет свое начало в Новгороде. В 859 г. северные славянские племена, платившие тогда дань варягам, или норманнам (по мнению большинства историков, выходцам из Скандинавии), изгнали их за море. Однако вскоре после этих событий в Новгороде началась междоусобная борьба. Чтобы прекратить столкновения, новгородцы решили пригласить варяжских князей как силу, стоящую над противоборствующими группировками. В 862 г. князь Рюрик и его два брата были призваны на Русь новгородцами, положив начало русской княжеской династии