После смуты XVII века нужно было многое восстанавливать. Переделывать или делать заново, так как события начала столетия сильно подорвали все учреждения или установления. Такая доля легла на плечи царя Михаила Федоровича Романова. После судебника 1550 года накопился новый материал - указы и приговоры высших властей. Когда в ходе московского восстания 1648 года дворяне и посадские люди поставили вопрос об упорядочении управления, в том числе и о составлении нового свода законов, в распоряжении властей оказался обширный материал из «новоуказанных» статей.
Составление свода поручили комиссии из пяти человек - князя Одоевского (глава комиссии) и князя Прозоровского, окольничего князя Волконского, дьяков Грибоедова и Леонтьева.
Важнейшим разделом Соборного Уложения была глава «суд о крестьянах» . Вводился бе сыск беглых и увезенных крестьян. Подтверждался запрет перехода крестьян к новым владельцам в Юрьев день. Феодалы получили право практически полностью распоряжаться собственностью и личностью крестьянина. Это означало юридическое оформление системы крепостного права. Одновременно с частновладельческими крестьянами крепостнические отношения распространялись на черносотенных и дворцовых крестьян, которым запрещалось покидать свои общины. В случае бегства они также подлежали бе сыску.
Феодалы имели право на землю и крестьян, но обязаны служить с поместий и вотчин. За уклонение от службы грозит конфискация половины поместья, битье кнутом, за измену - смертная казнь и полная конфискация имущества.
Крестьяне не имели права держать лавки в городах, а могли торговать лишь с возов и в торговых рядах.
Таким образом, все крестьянское население было прикреплено к своим владельцам. Усилилась власть монарха, что означало движение по пути установления абсолютной монархии в России. «Соборное Уложение» было принято, прежде всего, в интересах дворянства и верхушки посада, учитывало интересы боярства и духовенства.
Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького між Ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і між генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами утверджені обома сторонами вільним голосуванням і Ясновельможного гетьмана урочистою присягою підтверджені року від Різдва Христового 1710, Квітня 5, при Бендерах.
Староукраїнською книжною мовою назва звучить:
Договоры и Постановлεnѧ Правъ и волностεй войсковыхъ мεжи Яснε вεлможнымъ εго милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Zапорожского гεтманомъ, и мεжи εнεральними особами, полковниками и тымъ жε Войскомъ Zапорожскимъ сполною з обоихъ сторонъ обрадою утвεржεnnыε и при волной εлεкції формалною присягою ωт того жъ Яснε вεлможного гεтмана потверженnые року ωт Рождεства Христова αψί, м[εся]ца априля дня ε..
Сучасна поширена назва «Конституція» походить від дослівного перекладу латинської назви оригінального документу:
Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis (Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького).
Історія створення
Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від московської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана. Так як попередні документи такого призначення попередніх виборів не збереглися, а цей документ супроводив вибори гетьмана декілька століть і є звичаєвим правом «Країни Козаків — України», то Договір-Конституція Пилипа Орлика є офіційно визнаною першою козацькою, українською Конституцією.
После смуты XVII века нужно было многое восстанавливать. Переделывать или делать заново, так как события начала столетия сильно подорвали все учреждения или установления. Такая доля легла на плечи царя Михаила Федоровича Романова. После судебника 1550 года накопился новый материал - указы и приговоры высших властей. Когда в ходе московского восстания 1648 года дворяне и посадские люди поставили вопрос об упорядочении управления, в том числе и о составлении нового свода законов, в распоряжении властей оказался обширный материал из «новоуказанных» статей.
Составление свода поручили комиссии из пяти человек - князя Одоевского (глава комиссии) и князя Прозоровского, окольничего князя Волконского, дьяков Грибоедова и Леонтьева.
Важнейшим разделом Соборного Уложения была глава «суд о крестьянах» . Вводился бе сыск беглых и увезенных крестьян. Подтверждался запрет перехода крестьян к новым владельцам в Юрьев день. Феодалы получили право практически полностью распоряжаться собственностью и личностью крестьянина. Это означало юридическое оформление системы крепостного права. Одновременно с частновладельческими крестьянами крепостнические отношения распространялись на черносотенных и дворцовых крестьян, которым запрещалось покидать свои общины. В случае бегства они также подлежали бе сыску.
Феодалы имели право на землю и крестьян, но обязаны служить с поместий и вотчин. За уклонение от службы грозит конфискация половины поместья, битье кнутом, за измену - смертная казнь и полная конфискация имущества.
Крестьяне не имели права держать лавки в городах, а могли торговать лишь с возов и в торговых рядах.
Таким образом, все крестьянское население было прикреплено к своим владельцам. Усилилась власть монарха, что означало движение по пути установления абсолютной монархии в России. «Соборное Уложение» было принято, прежде всего, в интересах дворянства и верхушки посада, учитывало интересы боярства и духовенства.
Назва
Повна назва документа:
Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького між Ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і між генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами утверджені обома сторонами вільним голосуванням і Ясновельможного гетьмана урочистою присягою підтверджені року від Різдва Христового 1710, Квітня 5, при Бендерах.
Староукраїнською книжною мовою назва звучить:
Договоры и Постановлεnѧ Правъ и волностεй войсковыхъ мεжи Яснε вεлможнымъ εго милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Zапорожского гεтманомъ, и мεжи εнεральними особами, полковниками и тымъ жε Войскомъ Zапорожскимъ сполною з обоихъ сторонъ обрадою утвεржεnnыε и при волной εлεкції формалною присягою ωт того жъ Яснε вεлможного гεтмана потверженnые року ωт Рождεства Христова αψί, м[εся]ца априля дня ε..
Сучасна поширена назва «Конституція» походить від дослівного перекладу латинської назви оригінального документу:
Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis (Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького).
Історія створення
Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від московської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана. Так як попередні документи такого призначення попередніх виборів не збереглися, а цей документ супроводив вибори гетьмана декілька століть і є звичаєвим правом «Країни Козаків — України», то Договір-Конституція Пилипа Орлика є офіційно визнаною першою козацькою, українською Конституцією.
Объяснение: