Первісне суспільство (також доісторичне суспільство, доісторична епоха) - період в історії людства до винаходу писемності, після якого з'являється можливість історичних досліджень, заснованих на вивченні письмових джерел. Термін доісторичний увійшов у вжиток в XIX столітті.
Зазвичай в контексті дають вказівки, який саме «доісторичний» період обговорюється, наприклад, «доісторичних мавп міоцену» (23-5,5 млн років тому) або «Homo sapiens середнього палеоліту» (300-30 тис. Років тому). Оскільки, за визначенням, про даному періоді немає письмових джерел, залишених його сучасниками, інформацію про нього отримують, спираючись на дані таких наук, як археологія, етнологія, палеонтологія, біологія, геологія, антропологія, археоастрономія, палінологія.У широкому сенсі слово «доісторичний» можна застосувати до будь-якого періоду до винаходу писемності, починаючи з моменту виникнення Всесвіту (близько 14 млрд років тому), але у вузькому - тільки до доісторичного минулого людини.
Українська революція (також Перші визвольні змагання[2]) — низка подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917—1921 роках.
Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. В Україні утворився альтернативний центр влади — Українська Центральна Рада (УЦР), яка стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Керівником УЦР став Михайло Грушевський.
У період 1917—1921 років Україна пережила різні форми національної державності (УНР, Українська Держава, ЗУНР, Кубанська НР, а також Кримська НР. Українські етнічні території були розділені між Українською СРР, Польською Республікою, Королівством Румунія та Чехо-Словацькою Республікою. Таким чином, Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Ця поразка стала наслідком незгуртованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації, відмінностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами[3]. Однак, не досягши своєї мети, Українська революція започаткувала процес формування модерної політичної нації та відродила традицію української державності[4].
Первісне суспільство (також доісторичне суспільство, доісторична епоха) - період в історії людства до винаходу писемності, після якого з'являється можливість історичних досліджень, заснованих на вивченні письмових джерел. Термін доісторичний увійшов у вжиток в XIX столітті.
Зазвичай в контексті дають вказівки, який саме «доісторичний» період обговорюється, наприклад, «доісторичних мавп міоцену» (23-5,5 млн років тому) або «Homo sapiens середнього палеоліту» (300-30 тис. Років тому). Оскільки, за визначенням, про даному періоді немає письмових джерел, залишених його сучасниками, інформацію про нього отримують, спираючись на дані таких наук, як археологія, етнологія, палеонтологія, біологія, геологія, антропологія, археоастрономія, палінологія.У широкому сенсі слово «доісторичний» можна застосувати до будь-якого періоду до винаходу писемності, починаючи з моменту виникнення Всесвіту (близько 14 млрд років тому), але у вузькому - тільки до доісторичного минулого людини.
Объяснение:
Українська революція (також Перші визвольні змагання[2]) — низка подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917—1921 роках.
Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. В Україні утворився альтернативний центр влади — Українська Центральна Рада (УЦР), яка стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Керівником УЦР став Михайло Грушевський.
У період 1917—1921 років Україна пережила різні форми національної державності (УНР, Українська Держава, ЗУНР, Кубанська НР, а також Кримська НР. Українські етнічні території були розділені між Українською СРР, Польською Республікою, Королівством Румунія та Чехо-Словацькою Республікою. Таким чином, Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Ця поразка стала наслідком незгуртованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації, відмінностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами[3]. Однак, не досягши своєї мети, Українська революція започаткувала процес формування модерної політичної нації та відродила традицію української державності[4].
Объяснение: