Колесни́ца — большая двухколёсная повозка (двуколка), использующая как движущую силу скаковых животных[1]. Колесница в ходе развития военной мысли, начиная с 2000 лет до нашей эры, превратилась в один из решающих факторов при ведении боевых действий.
Использование боевых колесниц датируется бронзовым и железным веками. Первые модели колесниц имели четыре колеса и часто носили ритуальный характер.
Важнейшим новаторским изобретением, позволившим собирать двухколёсные надёжные и быстрые колесницы, стало изобретение колеса со спицами и ободом. Колесницы такого типа датируются 2000 годом до нашей эры, а пик их использования — 1300 год до н. э. (см. Битва при Кадеше). В течение 700 лет колесницы играли решающую роль на поле военных действий.
Одомашненные лошади древних времён имели размеры крупных пони и не подходили для верховой езды. Поэтому животных запрягали в телегу или колесницу, тягловая нагрузка которых не оказывала серьёзной нагрузки на круп лошади. По мере укрупнения лошадей, разводившихся людьми в неволе, появилась возможность ездить на них верхом, — колесницы уступили место коннице. Последующий отказ от конницы продиктован экономическими военно-техническими преобразованиями.
Всадник на лошади мог воевать и передвигаться на большие расстояния, тогда как для колесницы требуется относительно ровный ландшафт. Ряд характерных для колесничного боя черт сохранился вплоть до Первой мировой войны в тачанке.
Многие века гонки на колесницах оставались излюбленным развлечением людей.
Первые находки колёс в Месопотамии датируются первой половиной III тысячелетия до н. э., что на половину тысячелетия позднее находок в Кубанском регионе[16]. Повозки представляют трансформацию саней, известных по изображениям и в Месопотамии, и в Триполье уже в IV тысячелетии до н. э.
Первое изображение военизированных колесниц встречается на Штандарте войны и мира (ок. 2500 до н. э.) из Ура[21], обнаруженном экспедицией Леонарда Вулли. Изображённые невоенные колесницы-телеги имеют две оси и четыре колеса, запряжены волами, ослами или куланами.
Нідерландська революція XVI ст. мала велике історичне значення. Це була перша переможна буржуазна революція в Європі, хоч вона й розгорнулась на порівняно невеликій території під прапором національно-визвольної боротьби. Наслідком її було створення нової буржуазної держави — Республіки Сполучених провінцій, або Голландії, не позбавленої, між іншим, деяких атрибутів монархії.
В ході революції активну участь у ній брали широкі маси населення — селянство і, особливо, міські плебейські елементи. Проте керівна роль у боротьбі з абсолютизмом і феодалізмом весь час лишалася в руках буржуазії, що виступала спільно з представниками збуржуазілого дворянства. Побоюючись активності народних мас — дрібних городян і селян, які могли зачепити їх вузько-класові інтереси, буржуазія і дворянство не використали в належній мірі народну революційну енергію. Тому й наслідки буржуазної революції загалом виявилися дуже обмеженими. Нідерландська революція дала владу буржуазії і забезпечила їй неподільне панування в економічному й політичному житті країни. Вона визволила нідерландське буржуазне суспільство від феодально-абсолютистських пут, що заважали його розвиткові, дала відсіч католицькій реакції, здійснила секуляризацію церковного майна і встановила в країні релігійну свободу. В результаті революції Нідерланди здобули національну незалежність. Проте визволилася тільки північ країни, південь лишався під владою Іспанії. Політичний лад Нідерландів не був демократизований навіть у буржуазному розумінні слова.
Колесни́ца — большая двухколёсная повозка (двуколка), использующая как движущую силу скаковых животных[1]. Колесница в ходе развития военной мысли, начиная с 2000 лет до нашей эры, превратилась в один из решающих факторов при ведении боевых действий.
Использование боевых колесниц датируется бронзовым и железным веками. Первые модели колесниц имели четыре колеса и часто носили ритуальный характер.
Важнейшим новаторским изобретением, позволившим собирать двухколёсные надёжные и быстрые колесницы, стало изобретение колеса со спицами и ободом. Колесницы такого типа датируются 2000 годом до нашей эры, а пик их использования — 1300 год до н. э. (см. Битва при Кадеше). В течение 700 лет колесницы играли решающую роль на поле военных действий.
Одомашненные лошади древних времён имели размеры крупных пони и не подходили для верховой езды. Поэтому животных запрягали в телегу или колесницу, тягловая нагрузка которых не оказывала серьёзной нагрузки на круп лошади. По мере укрупнения лошадей, разводившихся людьми в неволе, появилась возможность ездить на них верхом, — колесницы уступили место коннице. Последующий отказ от конницы продиктован экономическими военно-техническими преобразованиями.
Всадник на лошади мог воевать и передвигаться на большие расстояния, тогда как для колесницы требуется относительно ровный ландшафт. Ряд характерных для колесничного боя черт сохранился вплоть до Первой мировой войны в тачанке.
Многие века гонки на колесницах оставались излюбленным развлечением людей.
Первые находки колёс в Месопотамии датируются первой половиной III тысячелетия до н. э., что на половину тысячелетия позднее находок в Кубанском регионе[16]. Повозки представляют трансформацию саней, известных по изображениям и в Месопотамии, и в Триполье уже в IV тысячелетии до н. э.
Первое изображение военизированных колесниц встречается на Штандарте войны и мира (ок. 2500 до н. э.) из Ура[21], обнаруженном экспедицией Леонарда Вулли. Изображённые невоенные колесницы-телеги имеют две оси и четыре колеса, запряжены волами, ослами или куланами.
Объяснение:
Объяснение:
Нідерландська революція XVI ст. мала велике історичне значення. Це була перша переможна буржуазна революція в Європі, хоч вона й розгорнулась на порівняно невеликій території під прапором національно-визвольної боротьби. Наслідком її було створення нової буржуазної держави — Республіки Сполучених провінцій, або Голландії, не позбавленої, між іншим, деяких атрибутів монархії.
В ході революції активну участь у ній брали широкі маси населення — селянство і, особливо, міські плебейські елементи. Проте керівна роль у боротьбі з абсолютизмом і феодалізмом весь час лишалася в руках буржуазії, що виступала спільно з представниками збуржуазілого дворянства. Побоюючись активності народних мас — дрібних городян і селян, які могли зачепити їх вузько-класові інтереси, буржуазія і дворянство не використали в належній мірі народну революційну енергію. Тому й наслідки буржуазної революції загалом виявилися дуже обмеженими. Нідерландська революція дала владу буржуазії і забезпечила їй неподільне панування в економічному й політичному житті країни. Вона визволила нідерландське буржуазне суспільство від феодально-абсолютистських пут, що заважали його розвиткові, дала відсіч католицькій реакції, здійснила секуляризацію церковного майна і встановила в країні релігійну свободу. В результаті революції Нідерланди здобули національну незалежність. Проте визволилася тільки північ країни, південь лишався під владою Іспанії. Політичний лад Нідерландів не був демократизований навіть у буржуазному розумінні слова.