Антиосманская война в странах Центральной и Юго-Восточной Европы достигает большого накала в 90-х гг. XVI в. в связи с действиями антитурецкой Священной лиги ряда европейских стран. Активное участие в военных действиях приняли валахи, молдаване, балканские народы и запорожские казаки, составлявшие ударную силу Лиги. В 1595 г. совместные с молдаванами военные действия против турок вели запорожцы, предводительствуемые гетманом Иваном Лободой и Северином Наливайко. Они осадили Бендеры и Килию и захватили укрепленный пункт Смил. Дальпейшему развитию итого тактического успеха помешали колеблющаяся политика трансиль — вапскнх князей Баториев и папская Польша, чей канцлер и коронный гетман Ян Замойский проводил враждебный Священной лиге курс. С крупного боярства он посадил на молдавский престол Иеремию Боярскими группировками, рвавшимися к власти. Поскольку ни одна из них собственными силами пе могла добиться желанной цели, каждая прибегала к извне. Одна группировка — пропольская, состоявшая из представителей местного родовитого боярства во главе с Могилами, опиралась на магнатско-шляхетскую Польшу, которая, будучи дворянской республикой, основанной на эксплуатации и угнетении крестьян, представлялась крупным служилым боярам страной с идеальным общественным строем и государственным устройством. Вторая — протурецкая, в которую входили в основном представители набиравшей силу фанариотской прослойки господствующего класса во главе с Кантакузинами, ратовала за лояльное отношение к султану и политическую ориентацию на Турцию.
Золота доба римської літератури або її класичний період — етап у розвитку латиномовної літератури, котрий розпочався зі смерті Луція Корнелія Сулли або з початком літературної діяльності Цицерона у 78 році до н. е. і закінчився умовно смертю Октавіана Августа у 18 році н. е.
Вважається епохою максимального розвитку літератури Римської держави, періодом, коли були утворені літературні течії неотериків, а то й узагалі — найвищим розвитком лірики; саме тоді виділилися такі імена, як Горацій, Катул, Катон, Салюстій тощо. Багатство тематики було переосмислене із грецької поезії, що вже занепадала, у той час як римська неотерика набирала дедалі більшого розголосу.
Золота доба римської літератури або її класичний період — етап у розвитку латиномовної літератури, котрий розпочався зі смерті Луція Корнелія Сулли або з початком літературної діяльності Цицерона у 78 році до н. е. і закінчився умовно смертю Октавіана Августа у 18 році н. е.
Вважається епохою максимального розвитку літератури Римської держави, періодом, коли були утворені літературні течії неотериків, а то й узагалі — найвищим розвитком лірики; саме тоді виділилися такі імена, як Горацій, Катул, Катон, Салюстій тощо. Багатство тематики було переосмислене із грецької поезії, що вже занепадала, у той час як римська неотерика набирала дедалі більшого розголосу.