В конце января 1957 г. широкому кругу руководителей страны для обсуждения была разослана записка Н.С. Хрущёва об улучшении руководства промышленностью и строительством. Суть записки заключалась в предложении отменить ведомственное подчинение предприятий и отдать их в ведение регионов.
После обсуждения, в мае 1957 г. был принят закон об управлении промышленностью через Советы народного хозяйства (совнархозы), подчиненные непосредственно Советам министров союзных республик. Реформа заключалась в делении территории СССР на так называемые «экономические административные районы» с созданием в пределах областей, краев и республик Союза ССР сети территориальных советов народного хозяйства, в ведение которых были переданы предприятия, ранее находившиеся в подчинении промышленных и агропромышленных министерств. Одновременно упразднялось множество министерств, как федерального так и республиканского значения.
В ноябре 1962 г. пленум ЦК КПСС по инициативе Хрущева взял курс на перестройку по производственному принципу всех руководящих органов. Партийные организации - от областных и ниже – делились на промышленные и сельские. После этого областные организации и управления связи, торговли, народного образования, здравоохранения, подчинявшиеся и промышленным и сельским партийным и советским органам, стали ежедневно получать дублирующие постановления и распоряжения по одним и тем же во В 1962-1963 гг. произошло дальнейшее укрупнение совнархозов, над ними надстраивались новые органы (республиканские и общесоюзные СНХ). В марте 1963 г. был создан Высший Совет народного хозяйства, фактически возрождавший централизованную структуру управления экономикой.
Для проведения единой технической политики, вместо упразднённых промышленных министерств были образованы государственные производственные комитеты — отраслевые органы управления, которые сосредоточили в своем ведении научно-исследовательские, конструкторские и проектные организации, для оказания прямой подведомственным совнархозам предприятиям. От децентрализации перешли к централизации, но попытки скорректировать реформу все равно не смогли дать необходимый импульс для экономического развития, поскольку сформированная еще в 30-е гг. командно-административная система управления продолжала существовать и при попытке введения некоторых черт территориального управления.
В июле 1964 г. Хрущев предложил идею очередной перестройки управления сельским хозяйством: намечалось создание около дюжины специализированных главков, отвечавших за производство отдельных видов продукции. Подъем сельского хозяйства и увеличение производства средств потребления, он предлагал осуществить за счет сокращения расходов на армию и на вооружение.
Промышленность
В 50-х годах СССР осуществил первый этап научно-технической революции XX в., выразившийся в развитии новых отраслей хозяйства, таких как электроника, атомная энергетика, космонавтика. При этом опережающими темпами развивалась тяжелая промышленность, предприятия группы «Б» (легкая, пищевая и др. отрасли) развивались медленней, однако и их рост был двукратным. На годы Хрущева пришлось 2 пятилетки (1951-1955; 1955-1958) и семилетка (1959-1965).
ответ:Найдавнішу докладну відомість про хрещення українського народу, яку знаходимо в нашій літературі, подає нам так званий Початковий літопис - пам'ятка початку XII ст., що була писана десь більш як по ста роках по охрещенні нашого народу. Цей літопис (звичайно зветься Літопис Нестора, але Нестор, певне, не писав його) докладно розповідає про охрещення князя Володимира та українського народу; літописне оповідання, стало в нас класичним - воно довго панувало в нашій науці та літературі, а в школі та серед широкого загалу панує ще й тепер.
І тільки 1871 р. відомий професор Московської духовної академії Євген Євстигнійович Голубинський в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1871 р., а потім 1880 р. в праці "История Русской Церкви", т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських "Чтениях") піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання - це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).
Голубинський влучно й науково розбив майже все оповідання літописця як таке, що не відповідає правді, і замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового - князя Ярослава Мудрого, мниха Якова ("Похвала" князю Володимиру та "Сказание" про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора ("Чтение" про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.
Знамените "хрещення Русі", яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за до створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі. Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади.
В конце января 1957 г. широкому кругу руководителей страны для обсуждения была разослана записка Н.С. Хрущёва об улучшении руководства промышленностью и строительством. Суть записки заключалась в предложении отменить ведомственное подчинение предприятий и отдать их в ведение регионов.
После обсуждения, в мае 1957 г. был принят закон об управлении промышленностью через Советы народного хозяйства (совнархозы), подчиненные непосредственно Советам министров союзных республик. Реформа заключалась в делении территории СССР на так называемые «экономические административные районы» с созданием в пределах областей, краев и республик Союза ССР сети территориальных советов народного хозяйства, в ведение которых были переданы предприятия, ранее находившиеся в подчинении промышленных и агропромышленных министерств. Одновременно упразднялось множество министерств, как федерального так и республиканского значения.
В ноябре 1962 г. пленум ЦК КПСС по инициативе Хрущева взял курс на перестройку по производственному принципу всех руководящих органов. Партийные организации - от областных и ниже – делились на промышленные и сельские. После этого областные организации и управления связи, торговли, народного образования, здравоохранения, подчинявшиеся и промышленным и сельским партийным и советским органам, стали ежедневно получать дублирующие постановления и распоряжения по одним и тем же во В 1962-1963 гг. произошло дальнейшее укрупнение совнархозов, над ними надстраивались новые органы (республиканские и общесоюзные СНХ). В марте 1963 г. был создан Высший Совет народного хозяйства, фактически возрождавший централизованную структуру управления экономикой.
Для проведения единой технической политики, вместо упразднённых промышленных министерств были образованы государственные производственные комитеты — отраслевые органы управления, которые сосредоточили в своем ведении научно-исследовательские, конструкторские и проектные организации, для оказания прямой подведомственным совнархозам предприятиям. От децентрализации перешли к централизации, но попытки скорректировать реформу все равно не смогли дать необходимый импульс для экономического развития, поскольку сформированная еще в 30-е гг. командно-административная система управления продолжала существовать и при попытке введения некоторых черт территориального управления.
В июле 1964 г. Хрущев предложил идею очередной перестройки управления сельским хозяйством: намечалось создание около дюжины специализированных главков, отвечавших за производство отдельных видов продукции. Подъем сельского хозяйства и увеличение производства средств потребления, он предлагал осуществить за счет сокращения расходов на армию и на вооружение.
Промышленность
В 50-х годах СССР осуществил первый этап научно-технической революции XX в., выразившийся в развитии новых отраслей хозяйства, таких как электроника, атомная энергетика, космонавтика. При этом опережающими темпами развивалась тяжелая промышленность, предприятия группы «Б» (легкая, пищевая и др. отрасли) развивались медленней, однако и их рост был двукратным. На годы Хрущева пришлось 2 пятилетки (1951-1955; 1955-1958) и семилетка (1959-1965).
Объяснение:
ответ:Найдавнішу докладну відомість про хрещення українського народу, яку знаходимо в нашій літературі, подає нам так званий Початковий літопис - пам'ятка початку XII ст., що була писана десь більш як по ста роках по охрещенні нашого народу. Цей літопис (звичайно зветься Літопис Нестора, але Нестор, певне, не писав його) докладно розповідає про охрещення князя Володимира та українського народу; літописне оповідання, стало в нас класичним - воно довго панувало в нашій науці та літературі, а в школі та серед широкого загалу панує ще й тепер.
І тільки 1871 р. відомий професор Московської духовної академії Євген Євстигнійович Голубинський в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1871 р., а потім 1880 р. в праці "История Русской Церкви", т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських "Чтениях") піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання - це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).
Голубинський влучно й науково розбив майже все оповідання літописця як таке, що не відповідає правді, і замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового - князя Ярослава Мудрого, мниха Якова ("Похвала" князю Володимиру та "Сказание" про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора ("Чтение" про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.
Знамените "хрещення Русі", яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за до створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі. Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади.
Объяснение: