Х 1. Рассмотрите рисунок нидерландского художника Яна
Брейгеля Старшего (конец XVI в.) и ответьте на вопросы.
Какие источники энергии используются изображёнными
на рисунке людьми? Какой вывод об уровне развития тех-
ники в обществе периода раннего Нового времени можно
сделать на основе этого рисунка?
Однако, как это ни парадоксально, отношение к атлетам в самой Древней Греции было далеко не однозначным, а многие выдающиеся древние греки атлетов не любили, и относились к ним резко отрицательно.
Например, древнегреческий писатель и историк Плутарх в жизнеописании Александра Македонского упоминает о том, что Александр не любил атлетов, однако причины подобной нелюбви историк не разъясняет.
Казалось бы, великий полководец должен был понимать, как это хорошо, когда воины занимаются физическими упражнениями, развивают силу, укрепляют тело. А вот на практике Александр никого к занятиям атлетикой не поощрял.
Более того, он атлетов даже дискриминировал - назначая всяческие награды поэтам, музыкантам и даже охотникам, Александр Македонский никогда не награждал участников атлетических состязаний.
Причины такого отношения к атлетам становятся понятными из другого, также написанного Плутархом, жизнеописания древнегреческого полководца Филопемена, который в борьбе с Римом отстаивал независимость Греции, за что был прозван «последним эллином».
Вот что пишет Плутарх в жизнеописании Филопемена:
Некоторые друзья и наставники советовали ему заняться атлетикой. Но Филопемен спросил, не повредят ли атлетические упражнения военным. Ему отвечали (как оно и было на самом деле), что телесные качества и образ жизни атлета и солдата во всем различны, особенно же отличаются упражнения и повседневное времяпрепровождение: атлеты долгим сном, постоянной сытостью, установленными движениями и покоем стараются развивать крепость тела и сохранять ее, так как она подвержена переменам при малейшем нарушении равновесия и отступлении от обычного образа жизни.
Обратите особое внимание на фразу «атлеты долгим сном, постоянной сытостью, установленными движениями и покоем стараются развивать крепость тела и сохранять ее».
Как видим, основные принципы бодибилдинга, которые пропагандируют и выдают за самостоятельно изобретённые современные бодибилдерские «гуру» от Джона МакКаллума до Стюарта МакРоберта - строгая техника («установленные движения»), обильное питание («постоянная сытость»), продолжительный отдых и сон для восстановления организма - всё это было прекрасно известно древним грекам почти две с половиной тысячи лет назад.
Однако продолжим цитировать Плутарха:
Тело солдата, напротив, должно быть приучено к любым переменам и превратностям, прежде всего легко переносить недостаток еды и сна. Получив такой ответ, Филопемен не только сам отказался от профессии атлета и осмеял ее, но впоследствии, будучи стратегом, насколько это было в его власти, выводил из употребления всякого рода атлетические упражнения, предавая их позору и поруганию, так как они делают непригодными к боям людей, самых к ним от природы.
Таким образом, древнегреческие полководцы крайне негативно относились к атлетическим упражнениям, вплоть до предавания их «позору и поруганию», из чисто практических соображений.
Атлетические упражнения делают акцент на развитие силы, однако выносливость при этом совершенно не развивается. А что толку в огромной силе, если через несколько минут силач задыхается и уже ни на что не
Обставини військового часу вимагали негайної перебудови роботи промисловості, транспорту, сільського господарства. Вже з перших днів війни Миколаївські заводи і інші підприємства області були переведені на випуск озброєння, боєприпасів, ремонт військової техніки – для потреб фронту. Швидкими темпами освоювалося виробництво протитанкових мін, артилерійських снарядів, авіабомб, детонаторів. Робітники оголошували себе мобілізованими і добровільно працювали в цехах по півтори – дві зміни. Першою задачею для суднобудівників стала інтенсивна робота з метою найшвидшого закінчення і здачі кораблів, що знаходилися на плаву і мали великий відсоток технічної готовності.
Складні задачі стояли перед працівниками сільського господарства області. Багато механізаторів пішли в Червону Армію, на їх місце прийшли жінки. На збиранні врожаю працювали всі жителі сіл, а також населення міст. За рішенням обкому партії, в місті створювалися винищувальні батальйони і загони народного ополчення. Вони цілодобово охороняли промислові підприємства, поля з іще незібраним хлібом, лікарні, водонапірні башти, колодязі, чергували біля телефонів у всіх організаціях.
А тим часом фронт наближався до Миколаєва. Вже був узятий Первомайськ, оточена Одеса... Почалася евакуація основних промислових підприємств, разом з кваліфікованими працівниками углиб СРСР.
5 серпня над Миколаєвом з'явилися фашистські бомбардувальники. На суднобудівельні заводи, електростанції, вокзал, порт були скинуті бомби, запалали пожежі. 16 серпня гітлерівські війська захопили Миколаїв, а незабаром та ж доля спіткала всю область.
З перших днів окупації фашистські загарбники почали упроваджувати так званий «новий порядок». Накази і розпорядження, якими фашисти регламентували життя жителів Миколаєва, закінчувалися словами: «за неслухняність – смертна страта». Фабрикою смерті стали табори «Шталаг-364» (с. Темвод на околиці Миколаєва), в с. Грейгове Жовтневого району. Фашистські кати скоювали масові вбивства в с.Богданівка Доманівського району. За роки окупації загарбники убили і замучили понад 105360 громадян, з них 74660 мирних жителів області, серед яких діти, старики, жінки, громадяни єврейської національності, 30699 – військовополонених. 25 тисяч чоловік насильно вивезено до Німеччини. Спалено сотні населених пунктів, зруйновано багато заводів, підприємств, житлових будинків, історичних пам'ятників. В умовах жорсткого окупаційного режиму росла хвиля опору: виникали підпільні організації, групи, партизанські загони.
На території області діяло 110 підпільних організацій, партизанських загонів і диверсійно-розвідувальних груп. Серед них: підпільна організація «Миколаївський центр», «Центр», «Патріот Батьківщини», «Партизанська іскра», «Вознесенський центр», Баштанський і Казанківський партизанські загони і багато інших. Більше 25000 патріотів у складних і важких умовах підпілля вели жорстоку боротьбу з лютим ворогом. Багато хто з них нагороджений орденами і медалями, а четирьом– В. О. Лягіну, П. К. Гречаному, В. С. Моргуненку, Д. Г.Дяченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно...ось