Масони - члени релігійно-етичних організацій «вільних каменярів», що зародилися в Західній Європі в період Середньовіччя. Дуже поширилися в зв'язку з французькою революцією кінця XVIII ст.
Головна ідея масонів: «Увесь світ - це одна велика республіка, де всі народи - одна сім'я».
Основне гасло масонів: «Свобода, Рівність, Братерство».
Цілі масонських організацій:
Вдосконалення людини, її внутрішнього світу як вдосконалення суспільства і позбавлення її від недоліків своєю високоморальною поведінкою. Один з основних принципів - невтручання в політику.
Об'єднання всіх народів світу на основі братства, рівності, взаємодо в розумне суспільство, «кожний член якого робить свій внесок, щоб воно було корисним і приємним для всіх».
Особливості діяльності масонських організацій в Україні:
Політичний характер масонських організацій - лож (від французького ~ «löge» - місце зборів).
Хоч масонство заперечувало національні межі, але дух вільнодумства в умовах України формував протест проти національного гноблення.
Тому серед українських масонів поширювалися ідеї слов'янської федерації, в якій українці були б рівними серед рівних, а також ідея державності України.
Члени масонських організацій (лож): лікарі, архітектори, літератори, купці.
В Україні - багато представників старшинсько-шляхетських родин.
Центр масонського руху в Україні: в останній чверті XVIII ст. центром став Київ.
З поверненням повної влади Польщі на правобережних землях відновилася й політика національно-релігійного гніту. Це викликало протест українського суспільства. Очолити організовану боротьбу народних мас проти гнобителів було нікому. Протести виливалися у стихійні виступи селян і міщан. Така форма протесту набула поширення й під впливом інших обставин. Недалеко була Запорозька Січ, де повстанці переховувалися від переслідування властей, відпочивали, зимували, а весною організовувалися в нові ватаги. Учасники цього руху мали симпатію та підтримку селян і міщан, котрі вважали їх народними месниками, які в такий іб карали гнобителів. Народ складав про них легенди й пісні.
Боротьба народних мас проти соціального та національно-релігійного гноблення на Правобережній Україні набула форми гайдамацького руху, який тривав майже сімдесят років, у окремі періоди переростаючи в могутні повстання.
Слово «гайдамака» тюркського походження. «Гайде!» означає «Тікай!». Цю назву народним месникам дали польські пани. Вона вживалася і в офіційних документах російського уряду та Запорозької Січі. Народ дав повстанцям інші назви - колії, левенці, дейнеки.
Рушійною силою гайдамацького руху були селяни, міщани та біднота Запорожжя. Їх підтримувало й православне духовенство. Гайдамацькі загони діяли з весни до осені, завдаючи шкоди власникам маєтків, орендарям, корчмарям. Тактика боротьби гайдамаків була партизанською. Вони з’являлися раптово, швидко виконували намічену справу і так само швидко зникали.
Перші відомості про гайдамаків зафіксовано в документах другого десятиліття XVIII ст. Тоді цей рух зосередився на Київщині та Брацлавщині. Перше значне повстання гайдамаків відбулося у 1734 р., коли на Правобережну Україну прибули російські війська для підтримки претендента на королівський престол Августа III. Повстання, очолюване сотником Верланом з Поділля, охопило все Правобережжя. Активно діяли також загони Писаренка, Гриви, Медведя, Моторного, Темка та ін.
Масони - члени релігійно-етичних організацій «вільних каменярів», що зародилися в Західній Європі в період Середньовіччя. Дуже поширилися в зв'язку з французькою революцією кінця XVIII ст.
Головна ідея масонів: «Увесь світ - це одна велика республіка, де всі народи - одна сім'я».
Основне гасло масонів: «Свобода, Рівність, Братерство».
Цілі масонських організацій:
Вдосконалення людини, її внутрішнього світу як вдосконалення суспільства і позбавлення її від недоліків своєю високоморальною поведінкою. Один з основних принципів - невтручання в політику.
Об'єднання всіх народів світу на основі братства, рівності, взаємодо в розумне суспільство, «кожний член якого робить свій внесок, щоб воно було корисним і приємним для всіх».
Особливості діяльності масонських організацій в Україні:
Політичний характер масонських організацій - лож (від французького ~ «löge» - місце зборів).
Хоч масонство заперечувало національні межі, але дух вільнодумства в умовах України формував протест проти національного гноблення.
Тому серед українських масонів поширювалися ідеї слов'янської федерації, в якій українці були б рівними серед рівних, а також ідея державності України.
Члени масонських організацій (лож): лікарі, архітектори, літератори, купці.
В Україні - багато представників старшинсько-шляхетських родин.
Центр масонського руху в Україні: в останній чверті XVIII ст. центром став Київ.
З поверненням повної влади Польщі на правобережних землях відновилася й політика національно-релігійного гніту. Це викликало протест українського суспільства. Очолити організовану боротьбу народних мас проти гнобителів було нікому. Протести виливалися у стихійні виступи селян і міщан. Така форма протесту набула поширення й під впливом інших обставин. Недалеко була Запорозька Січ, де повстанці переховувалися від переслідування властей, відпочивали, зимували, а весною організовувалися в нові ватаги. Учасники цього руху мали симпатію та підтримку селян і міщан, котрі вважали їх народними месниками, які в такий іб карали гнобителів. Народ складав про них легенди й пісні.
Боротьба народних мас проти соціального та національно-релігійного гноблення на Правобережній Україні набула форми гайдамацького руху, який тривав майже сімдесят років, у окремі періоди переростаючи в могутні повстання.
Слово «гайдамака» тюркського походження. «Гайде!» означає «Тікай!». Цю назву народним месникам дали польські пани. Вона вживалася і в офіційних документах російського уряду та Запорозької Січі. Народ дав повстанцям інші назви - колії, левенці, дейнеки.
Рушійною силою гайдамацького руху були селяни, міщани та біднота Запорожжя. Їх підтримувало й православне духовенство. Гайдамацькі загони діяли з весни до осені, завдаючи шкоди власникам маєтків, орендарям, корчмарям. Тактика боротьби гайдамаків була партизанською. Вони з’являлися раптово, швидко виконували намічену справу і так само швидко зникали.
Перші відомості про гайдамаків зафіксовано в документах другого десятиліття XVIII ст. Тоді цей рух зосередився на Київщині та Брацлавщині. Перше значне повстання гайдамаків відбулося у 1734 р., коли на Правобережну Україну прибули російські війська для підтримки претендента на королівський престол Августа III. Повстання, очолюване сотником Верланом з Поділля, охопило все Правобережжя. Активно діяли також загони Писаренка, Гриви, Медведя, Моторного, Темка та ін.