История Индии началась с возникновения Хараппской цивилизации, расположившейся в долине реки Инд, наибольший расцвет которой пришёлся на III тысячелетие до н. э.[1] в 18-ом веке до н.э Хараппская цивилизация исчезает по неизвестным причинам. За Индийской цивилизацией последовал ведийский период, продолжавшийся вплоть до V века до н. э. Ведийская цивилизация послужила основой для индуизма и других культурных аспектов раннего индийского общества и культуры.
Начиная с VI века до н. э., на территории Индии появилось множество Махаджанападов — независимых княжеств и республик[2]. В III веке до н. э. большая часть Южной Азии объединилась в Империю Маурьев под управлением Чандрагупты Маурьи. Наибольшего расцвета империя достигла при правлении буддийского царя Ашоки[3]. В начале II века до н. э. Индия пережила череду нападений со стороны Центральной Азии, результатом которых стало образование на территории Индийского субконтинента Индо-греческого, Индо-скифского и Индо-парфянского царств, а также Кушанской империи. В IV веке начался период правления династии Гуптов, который принято считать «золотым веком» Индии[4].
Перехід до станово-представницької монархії знаменувався істотними змінами в державному апараті. Найважливішим з них було виникнення представницьких органів. Однак і колишні державні органи зазнали серйозних змін.
На відміну від ранньофеодальної держави тепер була можлива тільки одна форма правління — монархія. Але статус монарха дещо змінюється. Іван 4 проголошує себе царем, і цей титул приживається. Це було не простою формальністю, а відображало дійсне зростання сили монарха.
Разом з тим цар не може обійтися без старого, традиційного органу — Боярської думи. Правда, значення Боярської думи протягом періоду змінюється, маючи загальну тенденцію до зниження. Тим не менш, Боярська дума обмежує монарха, тому говорити про самодержавстві ще не прийшов час. Навіть введення опричнини принципово нічого не могло змінити. Цар змушений був лише через кілька років відмовитися від неї, так як зрозумів, що може залишиться всякої соціальної
История Индии началась с возникновения Хараппской цивилизации, расположившейся в долине реки Инд, наибольший расцвет которой пришёлся на III тысячелетие до н. э.[1] в 18-ом веке до н.э Хараппская цивилизация исчезает по неизвестным причинам. За Индийской цивилизацией последовал ведийский период, продолжавшийся вплоть до V века до н. э. Ведийская цивилизация послужила основой для индуизма и других культурных аспектов раннего индийского общества и культуры.
Начиная с VI века до н. э., на территории Индии появилось множество Махаджанападов — независимых княжеств и республик[2]. В III веке до н. э. большая часть Южной Азии объединилась в Империю Маурьев под управлением Чандрагупты Маурьи. Наибольшего расцвета империя достигла при правлении буддийского царя Ашоки[3]. В начале II века до н. э. Индия пережила череду нападений со стороны Центральной Азии, результатом которых стало образование на территории Индийского субконтинента Индо-греческого, Индо-скифского и Индо-парфянского царств, а также Кушанской империи. В IV веке начался период правления династии Гуптов, который принято считать «золотым веком» Индии[4].
Перехід до станово-представницької монархії знаменувався істотними змінами в державному апараті. Найважливішим з них було виникнення представницьких органів. Однак і колишні державні органи зазнали серйозних змін.
На відміну від ранньофеодальної держави тепер була можлива тільки одна форма правління — монархія. Але статус монарха дещо змінюється. Іван 4 проголошує себе царем, і цей титул приживається. Це було не простою формальністю, а відображало дійсне зростання сили монарха.
Разом з тим цар не може обійтися без старого, традиційного органу — Боярської думи. Правда, значення Боярської думи протягом періоду змінюється, маючи загальну тенденцію до зниження. Тим не менш, Боярська дума обмежує монарха, тому говорити про самодержавстві ще не прийшов час. Навіть введення опричнини принципово нічого не могло змінити. Цар змушений був лише через кілька років відмовитися від неї, так як зрозумів, що може залишиться всякої соціальної