Вельмишановний великий княже Ярославе! Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди». Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію, Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду, Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках
В начале царствования Александра I была проведена коренная перестройка системы образования. Впервые была создана школьная система, распределенная по так называемым учебным округам и замкнутая на университетах. Эта система была подчинена Министерству народного просвещения, созданному в 1802 году. Территория России подразделялась на шесть учебных округов, во главе которых стояли попечители. В Московский учебный округ вошло 10 губерний: Московская, Тульская, Смоленская, Калужская, Рязанская, Владимирская, Костромская, Вологодская, Ярославская и Тверская. Все учебные заведения подразделялись на четыре разряда: 1. Приходские одноклассные училища, которые должны были открываться в городских и сельских приходах – по одному на один-два прихода; 2. Уездные двухклассные училища, которые предусматривалось открыть в каждом уездном городе; 3. Губернские четырехклассные училища или гимназии; 4. Университеты. Новая образовательная система сохраняла принципы бессословности и бесплатности обучения, но устанавливала преемственность между школами разных уровней. В отличие от екатерининской школьной системы, эти три типа школ соответствовали трем последовательным ступеням общего образования (учебный план каждого следующего типа школы не повторял, а продолжал учебный план предыдущего). В приходских школах был установлен один год обучения, в уездных училищах — два года, в гимназиях — четыре года, а затем — университет. Приходские школы учили учеников Закону Божию, чтению, письму, началам арифметики. В уездном училище продолжалось изучение Закона Божия и арифметики с геометрией, изучались также грамматика, география, история, начала физики, естественной истории и технологии. В губернских училищах изучался предмет, который ныне называется граждановедением или обществоведением, а также логика, психология, этика, эстетика, естественное и народное право, политическая экономия, физико-математические и естественнонаучные предметы, коммерция и технология. Сельские приходские училища финансировались помещиками, уездные училища и гимназии - из государственного бюджета. Кроме того, были духовные училища и семинарии, подведомственные Священному Синоду, училища, подчиненные ведомству учреждений императрицы Марии (благотворительные) и военному министерству. Особую категорию составляли элитные учебные заведения - Царскосельский и другие лицеи и благородные пансионы. Императорский Царскосельский Лицей был создан в 1811 году для образования и воспитания юношества, предназначенного к "важнейшим частям службы Государственной". Идея создания Лицея принадлежала видному государственному деятелю М.М. Сперанскому и была связана с планами преобразования России императором Александром I. А.С. Пушкин окончил Царскосельский (Александровский) лицей в 1817 году. 18 октября 2011 года был отмечен 200 – летний Юбилей со дня основания Царскосельского лицея. Одновременно с открытием гимназий, правительство приняло ряд законов, ставивших целью повысить престиж образования. В 1903 году было объявлено, что через пять лет после открытия губернских гимназий лица без образования не будут приниматься на должности, требующие специальных знаний. Правительство выполнило эту угрозу, обнародовав в 1809 году знаменитый указ о введении экзаменов на чин, по которому уже не выслуга лет, а образование открывало путь к получению высших должностей и к получению потомственного дворянства. В результате успех служебной карьеры был поставлен в прямую зависимость от уровня образования. 8 декабря 1809 года московское образование украсила театральная школа, будущее Щепкинское училище. А в 1824 году список образовательных учреждений пополнил Кадетский корпус, насчитывающий более 500 воспитанников и являвшийся одним из крупнейших образовательных учреждений России. В начале XIX века в Москве был осуществлен проект «Института благородных девиц» - среднего образовательного учреждения для девочек-дворянок, только не привилегированных, как в Петербурге, а, наоборот, малоимущих. Для них был открыт Екатерининский институт, названный так в честь дочери Павла I . Для девочек, происходящих из семей разночинцев, был открыт Александровский институт. Для девочек – сирот при Воспитательном доме на базе «французских классов» открылся Николаевский сиротский институт для подготовки гувернанток, а также Повивальный институт – среднее специальное медицинское учреждение для подготовки акушерок. В 1825 году графом С.Г. Строгановым была открыта в Москве «бесплатная школа рисования применительно к искусствам и ремеслам». Школа ставила перед собой задачу развития творческих потенциалов детей. Были открыты новые университеты - Казанский и Харьковский. Устав Московского университета, принятый в 1804 г. и ставший образцом для других университетских уставов, предусматривал внутреннюю автономию, выборность ректора, конкурсное избрание профессоров, особые права советов факультетов (факультетских собраний) в формировании учебных планов.
Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь,
Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди».
Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію,
Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду,
Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках