Пушкино, как и весь Московский регион, расположено в центральной части Восточно-Европейской равнины, на территории Московской антеклизы. Ее основание сложено древними породами архейской и протерозойской эры, а верхние слои представлены преимущественно осадочными породами палеозоя, мезозоя и кайнозоя. В районе Пушкинского городского округа кристаллический фундамент разбит тремя глубинными разломами: один идет в северо-восточном направлении (примерно совпадая с направлением Ярославского шоссе), другой проходит через Пушкино, третий идет с юго-востока на северо-запад через Красноармейск в направлении села Воздвиженское.
Еміграція здебільшого була зумовлена екон. причинами (аграрне перенаселення, масове зубожіння укр. нас., сповільнені темпи розвитку економіки, низький життєвий рівень, висока смертність та ін.) , з політичних і релігійних причин.
Переселення українців на російські землі відбувалося в тій чи іншій мірі з давніх часів, принаймні з XV — XVI ст. Але найбільш масовими вони стали з другої половини XIX ст. після скасування кріпосного права в 1861 р. і у зв'язку з розвитком капіталістичних відносин, з розкладом селянства і зубожінням значної його частини. Селяни України, зокрема перенаселених місцевостей Лівобережжя й Правобережжя, стали шукати вільні землі, де вони могли б продовжувати сільськогосподарську працю і ведення свого власного господарства
Частка українців на Північному Кавказі тоді становила 33,6 %, в Кубанській області 47,4% (росіян — 42%), в Ставропольській губернії — 36,6 %. Понад 100 тисяч українців проживали тоді в Казахстані і Середній Азії, становлячи трохи більше 1 % загальної чисельності населення.
Еміграція здебільшого була зумовлена екон. причинами (аграрне перенаселення, масове зубожіння укр. нас., сповільнені темпи розвитку економіки, низький життєвий рівень, висока смертність та ін.) , з політичних і релігійних причин.
Переселення українців на російські землі відбувалося в тій чи іншій мірі з давніх часів, принаймні з XV — XVI ст. Але найбільш масовими вони стали з другої половини XIX ст. після скасування кріпосного права в 1861 р. і у зв'язку з розвитком капіталістичних відносин, з розкладом селянства і зубожінням значної його частини. Селяни України, зокрема перенаселених місцевостей Лівобережжя й Правобережжя, стали шукати вільні землі, де вони могли б продовжувати сільськогосподарську працю і ведення свого власного господарства
Частка українців на Північному Кавказі тоді становила 33,6 %, в Кубанській області 47,4% (росіян — 42%), в Ставропольській губернії — 36,6 %. Понад 100 тисяч українців проживали тоді в Казахстані і Середній Азії, становлячи трохи більше 1 % загальної чисельності населення.