Если при Петре I все дворяне были обязаны учиться и нести службу в государстве, то правители эпохи дворцовых переворотов только усиливали власть дворян над крестьянами и освобождали их от любых обязанностей. Найди в п. 2 (с. 93 - 94) 3 любых доказательства этого процесса. УЧЕБНИК 8 КЛАСС Н. М. АРСЕНТЪЕВ 1 ЧАС

Кусство Високого Відродження розвивалося в перші три десятиліття XVI століття . Цей період називають " Золотим століттям " італійського мистецтва. Хронологічно він був коротким, і тільки у Венеції він тривав довше, аж до середини сторіччя.Найвищий підйом культури відбувався в найскладніший історичний період життя Італії, в умовах різкого економічного і політичного ослаблення італійських держав, викликаного відкриттям Америкинових торгових шляхів до Індії і, як наслідок, втратою ролі найважливіших Тоговая центрів. Серед інших причин - роз'єднаність і постійна міжусобна ворожнеча італійських держав, які робили їх леой здобиччю міцніючих централізованих північно-західних держав. Вторгнення в 1494 році французьких військ, спустошливі війни перших десятиліть XVI століття, розгром Риму послабили Італію. Відбувається переміщення всередині країни капіталів з торгівлі і промисловості в землеробство, поступове перетворення буржуазії в стан земельних власників, зацікавлених у збереженні феодальних порядків.

Бирюк – личность цельная, но трагичная. Его трагедия заключается в том, что у него есть собственные взгляды на жизнь, но иногда ему приходится ими поступаться. В произведении показано, что большинство крестьян середины XIХ века относились к воровству, как к чему-то обыденному: «Вязанки хворосту не даст из леса утащить», – говорил мужик, будто у него было полное право красть из леса хворост. Конечно, главную роль в становлении такого мировоззрения сыграли некоторые социальные проблемы: необеспеченность крестьян, необразованность и безнравственность. Бирюк не похож на них. Он сам живет в глубокой бедности: «изба Бирюка состояла из одной комнаты, закоптелой, низкой и пустой, без полатей и перегородок»,- но не ворует (если бы он воровал лес, он мог бы себе позволить белую избу) и пытается отучить от этого других: «а ты все равно воровать не ходи». Он четко осознает, что, если каждый будет воровать, станет только хуже. Уверенный в своей правоте, он твердо шагает к собственной цели. 

Однако его уверенность иногда подрывается. Например, в случае, описанном в очерке, когда человеческие чувства жалости и сострадания состязаются в нем с жизненными принципами. Ведь если человек действительно нуждается и у него нет другого пути, он часто идет на воровство от безнадежности. Фоме Кузьмичу (леснику) выпала тяжелейшая доля всю жизнь колебаться между чувствами и принципами.