В узком смысле понятие «древнеримская культура» включает культуру Италии, а в широком — культуру объединённого римлянами Средиземноморья.
Впитав культурные традиции Древней Греции, испытав влияние народов Древнего Востока, древнеримская цивилизация сложный путь развития от культуры римской общины, города-государства до огромной Римской империи.
Наследие Рима стало основой европейской цивилизации (латинский алфавит, система образования, военное искусство, государственное устройство, римское право, градостроительство и многое другое).
В истории человечества не было другого государства, где сочетались бы факторы широкого территориального охвата и длительного существования.
Вся область распространения римского господства — от Шотландии до Дуная и от Рейна до Северной Африки — изобилует сохранившимися до наших дней памятниками эпохи Римской империи: дорогами, акведуками, общественными зданиями, оборонительными сооружениями, храмами.
Главное же, что оставила после себя Римская империя, — это представление о направленной истории и мире — едином целом, где правит разумное начало.
Подобные идеи содержатся в римской эпической поэзии (Вергилий), историографии (Тит Ливии, Тацит).
Историю Древнего Рима принято делить на три основных периода:
царский (VIII — начало VI в. до н. э.);
республиканский (510/509гг. — 30/27 гг. до н. э.);
период империи (30/27 гг. до н. э.).
Науки в Древнем Риме были при к практической, политико-правовой, торговой, военной и строительной деятельности. Центрами научной деятельности были эллинистические и греческие города: Александрия, Пергам, Родос, Афины и, конечно, Рим и Карфаген.
Основним типом сільськогосподарського підприємства стає рабовласницька вілла (до 250 га), яка часто-густо складалася з кількох маєтків, у яких виробляли різні продукти. Як правило, такі господарські одиниці спеціалізувалися на вирощуванні якоїсь однієї культури, яка орієнтувалася на ринок, але одночасно в господарстві виробляли продукцію для власного споживання. Господарський устрій такої вілли представлений у праці Катона Старшого (234—-149 рр. до Р.Х.) «Землеробство», де він змальовує зразкове на його погляд господарство, яке функціонує за принципом: «Продавай якомога більше, купуй якомога менше».Катон описує зразкове, на його думку, господарство, в якому вирощують оливи, виноград, зернові, утримують худобу. Пропагуючи принцип самозабезпечення, Катон радить навіть лозину та кілки для підв'язування виноградної лози використовувати з власного господарства.Щодо рабів, то він пропонує до мінімуму скоротити видатки на їх утримання . Також слід не допускати, щоб раб залишався без роботи, і навіть у свята примушувати його працювати на відміну від худоби, яка повинна мати перепочинок. Рабів також не повинно бути багато, а у жнива краще найняти робітників, що буде дешевше, ніж утримувати зайвих рабів протягом року.про вибір маєтку, який слід придбати, він наголошував на необхідності мати поблизу місто, море, річку або якісні шляхи, які б зв'язували маєток з містом — споживачем продукції вілли.Отже, вілла Катона — це поєднання натурального господарства (забезпечує потреби маєтку) та товарного і спеціалізованого, орієнтованого на ринок.
В узком смысле понятие «древнеримская культура» включает культуру Италии, а в широком — культуру объединённого римлянами Средиземноморья.
Впитав культурные традиции Древней Греции, испытав влияние народов Древнего Востока, древнеримская цивилизация сложный путь развития от культуры римской общины, города-государства до огромной Римской империи.
Наследие Рима стало основой европейской цивилизации (латинский алфавит, система образования, военное искусство, государственное устройство, римское право, градостроительство и многое другое).
В истории человечества не было другого государства, где сочетались бы факторы широкого территориального охвата и длительного существования.
Вся область распространения римского господства — от Шотландии до Дуная и от Рейна до Северной Африки — изобилует сохранившимися до наших дней памятниками эпохи Римской империи: дорогами, акведуками, общественными зданиями, оборонительными сооружениями, храмами.
Главное же, что оставила после себя Римская империя, — это представление о направленной истории и мире — едином целом, где правит разумное начало.
Подобные идеи содержатся в римской эпической поэзии (Вергилий), историографии (Тит Ливии, Тацит).
Историю Древнего Рима принято делить на три основных периода:
царский (VIII — начало VI в. до н. э.);
республиканский (510/509гг. — 30/27 гг. до н. э.);
период империи (30/27 гг. до н. э.).
Науки в Древнем Риме были при к практической, политико-правовой, торговой, военной и строительной деятельности. Центрами научной деятельности были эллинистические и греческие города: Александрия, Пергам, Родос, Афины и, конечно, Рим и Карфаген.
Объяснение:
Основним типом сільськогосподарського підприємства стає рабовласницька вілла (до 250 га), яка часто-густо складалася з кількох маєтків, у яких виробляли різні продукти. Як правило, такі господарські одиниці спеціалізувалися на вирощуванні якоїсь однієї культури, яка орієнтувалася на ринок, але одночасно в господарстві виробляли продукцію для власного споживання. Господарський устрій такої вілли представлений у праці Катона Старшого (234—-149 рр. до Р.Х.) «Землеробство», де він змальовує зразкове на його погляд господарство, яке функціонує за принципом: «Продавай якомога більше, купуй якомога менше».Катон описує зразкове, на його думку, господарство, в якому вирощують оливи, виноград, зернові, утримують худобу. Пропагуючи принцип самозабезпечення, Катон радить навіть лозину та кілки для підв'язування виноградної лози використовувати з власного господарства.Щодо рабів, то він пропонує до мінімуму скоротити видатки на їх утримання . Також слід не допускати, щоб раб залишався без роботи, і навіть у свята примушувати його працювати на відміну від худоби, яка повинна мати перепочинок. Рабів також не повинно бути багато, а у жнива краще найняти робітників, що буде дешевше, ніж утримувати зайвих рабів протягом року.про вибір маєтку, який слід придбати, він наголошував на необхідності мати поблизу місто, море, річку або якісні шляхи, які б зв'язували маєток з містом — споживачем продукції вілли.Отже, вілла Катона — це поєднання натурального господарства (забезпечує потреби маєтку) та товарного і спеціалізованого, орієнтованого на ринок.