Китай в Средние века, кратко говоря, развивался без тех сильных потрясений и катаклизмов, что были в Европе. Что касается временных рамок, то следует отметить, что период средневековья начался в Китае намного раньше, еще до нашей эры.
Китай, как и все восточные страны, сильно отличался от европейских государств. Во-первых, он был сильной восточной деспотией. Во-вторых, если в Европе было множество крупных землевладельцев из числа высшей знати, то в Китае вся земля принадлежала государству. Были, конечно же, и здесь большие частные земельные владения. Но их было не так много, как в европейских государствах, и для власти они представляли мало интереса.
Основу государства, как и в других странах Востока, в Китае составляла община. Почти 90% населения были крестьянами и обрабатывали землю. О них власти особо заботились, поскольку крестьяне были главными налогоплательщиками. В Китае существовала очень мудрая система земельных наделов. Одинаковый участок земли получал каждый работо китаец. С III века до н.э. и до VI столетия в Китае продолжался глубокий кризис. В 589 году военачальник Ян Цзянь смог восстановить единство Китая. Он был объявлен императором. Так была основана династия Суй (581 - 618 гг.).
Китай в Средние века, кратко говоря, хоть и развивался без длительных войн и разорительных междоусобных столкновений, но часто испытывал смену власти. В VII в ходе дворцового переворота династию Суй сменила династия Тан. Ее правители занимались активной захватнической деятельностью. В результате победоносных войн Китай получил в свои руки Великий шелковый путь и установил власть над Тибетом, Кореей и Индокитаем. Для средневекового китайского общества был характерен большой аппарат чиновников и огромная сильная армия, на которых опиралась власть. Все чиновники всегда назначались только из центра империи.
Еще одной особенностью Китая того периода были многочисленные крестьянские восстания. Их основной причиной было повышение налогов. Власти обычно шли на выполнение требований восставших. В Средние века в Китае происходили большие сдвиги в хозяйстве. В сельском хозяйстве стали применяться водяные мельницы, крестьяне обрабатывали землю большим количеством разнообразных плугов. Китайцы начинают производить фарфор и изготавливать сахар. К концу средневековья, к XVII веку, Китай представлял собой мощную державу с хорошо развитой системой управления.
Розділ 1. Загальна характеристика зовнішньої політики Ярослава Мудрого
Період князювання Ярослава Мудрого відзначений новим проривом в історії Київської держави. В епоху правління Ярослава Русь «вийшла на світову арену», як одне з найсильніших держав цього періоду. В області ведення міжнародних справ Ярослав вважав за краще дипломатію війнам. Так, він знаменитий своїми династичними шлюбами з багатьма правителями Європи.Таке становище сприяло підняттю міжнародного авторитету Русі, а також гарантувало військову до у випадку нестабільності, крім усього іншого, це також сприяло отриманню відносній безпеці з боку тих країн, з якими у Русі були «споріднені» зв'язки. Русь підтримувала тісні відносини з Візантією, Німеччиною, Угорщиною, Францією та скандинавськими країнами.Династичні шлюби були представлені таким чином: сам Ярослав був одружений на дочці шведського короля Олафа - Інгігердою, а згодом на Ганні - дочки візантійського імператора. Дочка Ярослава Єлизавета вийшла заміж за норвезького короля Гаральда Суворого. Друга дочка - Анна, через французького короля Генріха Другого. Третя дочка - Анастасія - була дружиноюугорського короля Андрія Першого. Однак те, що Ярослав був чудовим дипломатом, не означало, що він зовсім не вів військових справ. Так, у 1030 - 1031гг. Війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські міста, які в 1018г.захопив польський король Болеслав Хоробрий Перший.Ярослав уклав союз з польським королем Казимиром Першим, видавши за нього свою сестру Добронігу, і одруживши свого старшого сина Ізяслава з сестрою Казимира. У 1031г. він на відвойованих у Польщі землях на річці Сян, заснував місто Ярослав, що згодом став форпостом Київської держави на Заході. Ярослав також здійснив ряд походів проти естів (1030г) і ятвягів (1038г). При ньому для захисту кордонів від нападу кочівників була побудована нова оборонна лінія вздовж річок Сули, Стугни, Росі і Трубежа. У 1037р. війська русів розгромили печенігів біля Києва, і саме на честь цієї перемоги було закладено (у 1037р) Софійський собор. У 1043г великий князь організував похід під командуванням свого сина Володимира і воєводи Вашати на Візантію. Підводячи підсумки, можна сказати, що зовнішньополітична діяльність Ярослава Мудрого була дуже успішною, і сприяла підняттю міжнародного статусу Київської Русі.
Китай в Средние века, кратко говоря, развивался без тех сильных потрясений и катаклизмов, что были в Европе.
Что касается временных рамок, то следует отметить, что период средневековья начался в Китае намного раньше, еще до нашей эры.
Китай, как и все восточные страны, сильно отличался от европейских государств. Во-первых, он был сильной восточной деспотией. Во-вторых, если в Европе было множество крупных землевладельцев из числа высшей знати, то в Китае вся земля принадлежала государству. Были, конечно же, и здесь большие частные земельные владения. Но их было не так много, как в европейских государствах, и для власти они представляли мало интереса.
Основу государства, как и в других странах Востока, в Китае составляла община. Почти 90% населения были крестьянами и обрабатывали землю. О них власти особо заботились, поскольку крестьяне были главными налогоплательщиками. В Китае существовала очень мудрая система земельных наделов. Одинаковый участок земли получал каждый работо китаец.
С III века до н.э. и до VI столетия в Китае продолжался глубокий кризис. В 589 году военачальник Ян Цзянь смог восстановить единство Китая. Он был объявлен императором. Так была основана династия Суй (581 - 618 гг.).
Китай в Средние века, кратко говоря, хоть и развивался без длительных войн и разорительных междоусобных столкновений, но часто испытывал смену власти. В VII в ходе дворцового переворота династию Суй сменила династия Тан. Ее правители занимались активной захватнической деятельностью. В результате победоносных войн Китай получил в свои руки Великий шелковый путь и установил власть над Тибетом, Кореей и Индокитаем.
Для средневекового китайского общества был характерен большой аппарат чиновников и огромная сильная армия, на которых опиралась власть. Все чиновники всегда назначались только из центра империи.
Еще одной особенностью Китая того периода были многочисленные крестьянские восстания. Их основной причиной было повышение налогов. Власти обычно шли на выполнение требований восставших.
В Средние века в Китае происходили большие сдвиги в хозяйстве. В сельском хозяйстве стали применяться водяные мельницы, крестьяне обрабатывали землю большим количеством разнообразных плугов. Китайцы начинают производить фарфор и изготавливать сахар.
К концу средневековья, к XVII веку, Китай представлял собой мощную державу с хорошо развитой системой управления.
Період князювання Ярослава Мудрого відзначений новим проривом в історії Київської держави. В епоху правління Ярослава Русь «вийшла на світову арену», як одне з найсильніших держав цього періоду. В області ведення міжнародних справ Ярослав вважав за краще дипломатію війнам. Так, він знаменитий своїми династичними шлюбами з багатьма правителями Європи.Таке становище сприяло підняттю міжнародного авторитету Русі, а також гарантувало військову до у випадку нестабільності, крім усього іншого, це також сприяло отриманню відносній безпеці з боку тих країн, з якими у Русі були «споріднені» зв'язки. Русь підтримувала тісні відносини з Візантією, Німеччиною, Угорщиною, Францією та скандинавськими країнами.Династичні шлюби були представлені таким чином: сам Ярослав був одружений на дочці шведського короля Олафа - Інгігердою, а згодом на Ганні - дочки візантійського імператора. Дочка Ярослава Єлизавета вийшла заміж за норвезького короля Гаральда Суворого. Друга дочка - Анна, через французького короля Генріха Другого. Третя дочка - Анастасія - була дружиноюугорського короля Андрія Першого. Однак те, що Ярослав був чудовим дипломатом, не означало, що він зовсім не вів військових справ. Так, у 1030 - 1031гг. Війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські міста, які в 1018г.захопив польський король Болеслав Хоробрий Перший.Ярослав уклав союз з польським королем Казимиром Першим, видавши за нього свою сестру Добронігу, і одруживши свого старшого сина Ізяслава з сестрою Казимира. У 1031г. він на відвойованих у Польщі землях на річці Сян, заснував місто Ярослав, що згодом став форпостом Київської держави на Заході. Ярослав також здійснив ряд походів проти естів (1030г) і ятвягів (1038г). При ньому для захисту кордонів від нападу кочівників була побудована нова оборонна лінія вздовж річок Сули, Стугни, Росі і Трубежа. У 1037р. війська русів розгромили печенігів біля Києва, і саме на честь цієї перемоги було закладено (у 1037р) Софійський собор. У 1043г великий князь організував похід під командуванням свого сина Володимира і воєводи Вашати на Візантію. Підводячи підсумки, можна сказати, що зовнішньополітична діяльність Ярослава Мудрого була дуже успішною, і сприяла підняттю міжнародного статусу Київської Русі.