Экономические преобразования конца 20-х - начала 30-х гг. коренным образом изменили структуру населения. Численность городского населения к 1939 г. составила 56,1 млн. жителей (32,9% общего числа населения). Значительно выросла численность рабочего класса. Главным источником пополнения рабочего класса по-прежнему являлись крестьяне. Изменилась структура сельского населения. В несколько раз сократилась численность крестьян-единоличников. Исчезли кулаки и батраки. Свыше 90% общего числа крестьян трудились в колхозах. Форсированная индустриализация ухудшила жизненный уровень населения. Главным фактором, определяющим политику И.В. Сталина, становилось его стремление к установлению единоличной власти. Параллельно с формированием режима личной власти развертывалась борьба с инакомыслием. Карательные меры коснулись практически всех слоев населения. Вслед за раскулачиванием были проведены репрессивные меры в отношении городских слоев населения. В категорию «врагов народа» попали работники Госплана, ВСНХ, наркоматов. Аресту подверглись бывшие царские офицеры, служившие в Красной Армии. Были ликвидированы многие общественные организации. Под контроль чиновников были поставлены объединения творческой интеллигенции. Прочитайте текст и напишите короткое газетное сообщение (не менее 8 предложений) об изменениях в жизни, произошедших в Советском Союзе в 20- 30 годы от имени представителя одной из представленных социальных категорий: индустриального рабочего, колхозника, представителя интеллигенции, партийного работника, священнослужителя.
Довгі роки правління Івана Грозного ознаменувалися великою кількістю всіляких реформ і змін в житті держави. Наприклад, при ньому почали створювати земські собори, склалася система наказів, формувалася опричнина. Цар боровся зі своїми ворогами, часом уявними, найсуворішими і нещадними методами. Їм було накладено тимчасову заборону на традиційний для Юр’єва дня перехід кріпаків до нових господарів.
В області зовнішньої політики царювання Івана Грозного ознаменувався великою кількістю воєн, які йшли майже без перерви. Якщо спочатку государя супроводжувала удача (в 1552 р. було завойовано Казанське, в 1556 р. – Астраханське ханство), то 25-тя Лівонська війна закінчилася для Росії величезними втратами. У той же час Іван Грозний доклав зусиль для розвитку торговельних і політичних відносин з іншими державами, зокрема, з Англією, Голландією, Бухарским ханством та ін.
Іван Грозний залишився в історії не тільки як правитель, а й як своєрідна, суперечлива особистість. З позиції того часу цар був людиною освіченою. Не виключено, що деякі літературні пам’ятники того часу, зокрема, літописні зводи, «Государев розряд» і ін. Були складені не без впливу царя. Відомо, що він доклав зусиль для друкарства, вніс вклад в розвиток архітектури, ініціювавши будівництво ряду споруд, зокрема, храму Василя Блаженного в Москві.
Енергійність, рішучість, далекоглядність государя були сусідами в його натурі з сумнівами, спонтанними вчинками. У царя простежувалися садистські нахили, манія переслідування; його круту вдачу, напади гніву увійшли в історію, один з таких спалахів закінчився 1582 р. вбивством власного сина. Незадовго до смерті він прийняв чернецтво.
Крапку в біографії Івана Грозного поставлено 18 березня 1584 р. Місцем його поховання став московський Архангельський собор. Після смерті государя багато говорили про те, що вона була насильницькою. У той же час відомо, що в зрілі роки він не відрізнявся прекрасним здоров’ям і виглядав набагато старше за свої роки. За 6 років до смерті царя його хребет був у такому плачевному стані, що государя переміщали на носилках. Достовірно підтвердити або спростувати чутки про вбивство не можливо, смерть Івана Грозного так і залишилася оповитою шлейфом таємниці.
- Громадянські війни (супроводжувались проскрипціями, конфіскаціями земель, непомірними податками, примусовими наборами солдатів, втечею рабів і особистою небезпекою)- у 29-28 рр. склав новий список членів сенату- 13 січня 27 р. до н. е. Октавіан склав із себе надзвичайні повноваження й оголосив про відновлення старої республіки - прийняття титул принцепса Октавіаном в 29-28 рр. до н. е.- Установлені за Августа політичні порядки завершення кризи(якої протягом десятиліть зазнавала римська держава)