Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.
При Александре II появляются новые общественно-политические движения, которые видели свои пути дальнейшего развития России.
Либерализм – это политическое течение, выступающее за принятие, поддержание и соблюдение прав и свобод человека, а также предоставления ему гражданских прав.
Консерватизм – политическое течение, направленное на удержание и сохранение имеющихся порядков.
Общественное движение либералов и консерваторов объединяла одна общая цель – видоизменить Россию через путь реформ, а не революции. Главной темой их дискуссий были методы и средства достижения этой задачи.Консерваторы с приходом к власти Александра II, достаточно быстро установили свое влияние на императора, чему польское восстание 1863 года и деятельность народовольцев. Еще больших высот консерваторы достигли после смерти императора, когда на трон взошел Александр III. Ярчайшими представителями этого течения были обер-прокурор Синода К. П. Победоносцев и журналист М. Н. Катков.Либеральное течение было представлено Б. Н. Чичериным, С. А. Муромцевым, К. Д. Кавелиным и другими. Больший удар по либерализму нанес уход духовного лидера Каткова в стан консерваторов после покушения на императора студента-революционера Каракозова в 1866 году. Да и сам император задумался о том, стоит ли проводить реформы после такой реакции среди населения.Консерваторы как противники либералов, пытались всячески ограничить их деятельность.Ярым консерватором был начальник Третьего отделения полиции П. А. Шувалов, который вел борьбу с революционным движением в России. Он установил полный контроль над императором и до 1874 года ведал назначением министров.
Таким образом, в 60-ых годах XIX века при дворе императора сложилось два влиятельных лагеря, влияющих на внутреннюю политику в государстве – либералы и консерваторы. Их идеи были противоположны, но цель была одна – сделать Россию лучше.
Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.
При Александре II появляются новые общественно-политические движения, которые видели свои пути дальнейшего развития России.
Либерализм – это политическое течение, выступающее за принятие, поддержание и соблюдение прав и свобод человека, а также предоставления ему гражданских прав.
Консерватизм – политическое течение, направленное на удержание и сохранение имеющихся порядков.
Общественное движение либералов и консерваторов объединяла одна общая цель – видоизменить Россию через путь реформ, а не революции. Главной темой их дискуссий были методы и средства достижения этой задачи.Консерваторы с приходом к власти Александра II, достаточно быстро установили свое влияние на императора, чему польское восстание 1863 года и деятельность народовольцев. Еще больших высот консерваторы достигли после смерти императора, когда на трон взошел Александр III. Ярчайшими представителями этого течения были обер-прокурор Синода К. П. Победоносцев и журналист М. Н. Катков.Либеральное течение было представлено Б. Н. Чичериным, С. А. Муромцевым, К. Д. Кавелиным и другими. Больший удар по либерализму нанес уход духовного лидера Каткова в стан консерваторов после покушения на императора студента-революционера Каракозова в 1866 году. Да и сам император задумался о том, стоит ли проводить реформы после такой реакции среди населения.Консерваторы как противники либералов, пытались всячески ограничить их деятельность.Ярым консерватором был начальник Третьего отделения полиции П. А. Шувалов, который вел борьбу с революционным движением в России. Он установил полный контроль над императором и до 1874 года ведал назначением министров.
Таким образом, в 60-ых годах XIX века при дворе императора сложилось два влиятельных лагеря, влияющих на внутреннюю политику в государстве – либералы и консерваторы. Их идеи были противоположны, но цель была одна – сделать Россию лучше.
Объяснение: