ответ:Филипп II завершил политику своих предшественников по укреплению Македонии и централизации ее государственного управления. Вот почему именно Филиппу II античная традиция приписывает проведение целой серии различных реформ, после которых Македония превращается в одно из сильнейших государств не только греческого мира, но и становится соперницей мировой Персидской державы. Прежде всего Филипп хозяйственному укреплению Македонии. Он оценил экономическое значение городских центров и стал основывать новые города на территории Македонии, переселяя в них сельское население из племенных поселков. Эти новые города (например, город Филиппы) строятся в стратегически важных пунктах и являются не только экономическими, но и военно — стратегическими центрами. Филипп II обратил самое пристальное внимание на разработку рудных месторождений, добычу железа для вооружения своей армии.
Християнська Церква (грец. Ἐκκλησία, дослівно — Зібрання або покликані) — у християнському розумінні це спільнота людей, які сповідують Ісуса Христа Богом від рабства дияволу і гріху.
Слідом за св. Павлом[1], християни вважають Церкву «Тілом Ісуса Христа», зокрема через Таїнство Причастя Тіла і Крові Господньої — таїнство єднання віруючих з Христом.[2]
Розділ християнського богослов'я, що розвиває вчення про церкву називається еклезіологією. Християнське богослов'я розглядає Церкву у єдності земної (видимої) та небесної (невидимої)[2][3]. Під земною церквою розуміють всіх християн, що живуть на землі, а також ієрархічну структуру церкви. Головою небесної церкви є Ісус Христос, як її засновник, до неї входять також святі християни, що відійшли у вічне блаженство, янголи та Діва Марія.
Церква розглядається християнами як найважливіший та необхідний інститут християнства. Відповідно до вчення Кипріана іння душі поза церквою вважається неможливим (лат. Extra Ecclesiam nulla salus — поза церквою нема іння). В цьому аспекті Церква стає предметом християнської віри, зокрема Нікейський символ віри, що сповідується католицькою, православною та більшістю протестантськими церквами, включає такі слова:
Вірую в єдину, святу, соборну, апостольську Церкву
ответ:Филипп II завершил политику своих предшественников по укреплению Македонии и централизации ее государственного управления. Вот почему именно Филиппу II античная традиция приписывает проведение целой серии различных реформ, после которых Македония превращается в одно из сильнейших государств не только греческого мира, но и становится соперницей мировой Персидской державы. Прежде всего Филипп хозяйственному укреплению Македонии. Он оценил экономическое значение городских центров и стал основывать новые города на территории Македонии, переселяя в них сельское население из племенных поселков. Эти новые города (например, город Филиппы) строятся в стратегически важных пунктах и являются не только экономическими, но и военно — стратегическими центрами. Филипп II обратил самое пристальное внимание на разработку рудных месторождений, добычу железа для вооружения своей армии.
Объяснение:
Християнська Церква (грец. Ἐκκλησία, дослівно — Зібрання або покликані) — у християнському розумінні це спільнота людей, які сповідують Ісуса Христа Богом від рабства дияволу і гріху.
Слідом за св. Павлом[1], християни вважають Церкву «Тілом Ісуса Христа», зокрема через Таїнство Причастя Тіла і Крові Господньої — таїнство єднання віруючих з Христом.[2]
Розділ християнського богослов'я, що розвиває вчення про церкву називається еклезіологією. Християнське богослов'я розглядає Церкву у єдності земної (видимої) та небесної (невидимої)[2][3]. Під земною церквою розуміють всіх християн, що живуть на землі, а також ієрархічну структуру церкви. Головою небесної церкви є Ісус Христос, як її засновник, до неї входять також святі християни, що відійшли у вічне блаженство, янголи та Діва Марія.
Церква розглядається християнами як найважливіший та необхідний інститут християнства. Відповідно до вчення Кипріана іння душі поза церквою вважається неможливим (лат. Extra Ecclesiam nulla salus — поза церквою нема іння). В цьому аспекті Церква стає предметом християнської віри, зокрема Нікейський символ віри, що сповідується католицькою, православною та більшістю протестантськими церквами, включає такі слова:
Вірую в єдину, святу, соборну, апостольську Церкву
Объяснение: