В историю мировой культуры значительный вклад внесла культура мусульманских стран, объединенных историко-культурными и художественными традициями, образом жизни, связанным с религией – исламом. Мусульманские страны достигли больших успехов во многих областях знания и творчества: в литературе и поэзии, философии и медицине, математике и астрономии, географии и истории.
Мусульманский мир создал новые типы монументальных построек: мечети, башни-минареты, медресе, мавзолеи, крытые рынки, караван-сараи. Жаркий климат требовал сооружения открытых и подземных водопроводов, искусственных водоемов, фонтанов. Возникли оригинальные конструкции из глины, кирпича, камня: разнообразные формы арок, системы сводчатых перекрытий. Оригинальностью отличались и все виды декоративного искусства – от орнаментации зданий до украшения бытовой утвари. Мощный подъем характерен для художественных ремесел, расцвет которых пришелся на X–XV века. Благодаря активной переводческой деятельности арабов многие достижения античной философии и науки были сохранены на Востоке и переданы народам Европы.
Особенность мусульманского искусства заключалась в том, что силу своего воздействия ислам основывал на слове, а не на изображении живых существ. Так, Коран никогда не иллюстрировался, но главным украшением книги служила высокоразвитая каллиграфия, которая расценивалась как искусство. Орнамент – «музыка для глаз» – стал для художников главной сферой приложения творческих сил. Однако религиозный запрет, в результате которого в искусстве возобладало декоративное начало, соблюдался далеко не всегда. Многие области творчества: миниатюра, художественные ремесла были связаны с традициями светской культуры.
Важная роль, которую в искусстве играла математика, основывалась не только на выдающихся достижениях точных наук. Она вытекала из самой природы архитектуры, музыки и орнамента, где строгая логика чисел и ритмических построений обрели особую эстетическую ценность.
Значительны достижения мусульман в области литературы. В поэзии воспевались воинские подвиги, доблесть, была развита и любовная лирика. В VII–VIII веках в прозе наиболее популярным являлся жанр любовно-приключенческих рассказов и анекдотов из быта разных слоев населения. В X–XV веках сложился известный сборник сказок «Тысяча и одна ночь».В конце VIII века из Китая через Среднюю Азию в страны Ближнего Востока пришла техника изготовления бумаги. Во всех мусульманских странах были созданы многочисленные библиотеки.
В истории как написано мусульмане добились много : (два аргумента) Они научились читать петь и тд.
Пояснення:Французький абсолютизм — абсолютна монархія, що утвердилась у Франції в останні два століття існування Старого порядку. Абсолютизм прийшов на заміну періоду станової монархії і був ліквідований Великою Французькою революцією.
Спроба генеральних штатів в період релігійних війн обмежити королівську владу не вдалась. Цьому завадили прагнення знаті повернутися до феодального роздроблення і бажання міст відновити свою колишню незалежність, тоді як генеральні штати могли бути всього лиш центральною владою, при цьому не надаючи більш широких прав містам та місцевій знаті.
З іншого боку, вищі стани і міщани ворогували між собою. Народ був невдоволений свавіллям дворян і міжусобицями, та був готовий підтримати владу, яка рятувала його від анархії. Генріх IV взагалі не скликав генеральних штатів; після цього вони скликалися лише одного разу. Головним завданням його уряду було покращення економічного добробуту країни і державних фінансів. Йому допомагав міністр Сюллі — суворий і чесний гугенот. Вони піклувалися про розвиток сільськогосподарського сектору (землеробства) і промисловості, про полегшення податкового навантаження, про внесення порядку в фінансову систему, однак для втілення задумів їм забракло часу.
У період раннього дитинства Людовіка XIII, в 1614 році, для припинення заворушень в управлінні були скликані генеральні штати. Третій стан виступив з цільовою програмою перетворень:
1) скликати державних чиновників на певні терміни;
2) привілеї духовенства і дворянства мали бути відмінені, а податки розповсюджувалися б більш рівномірно;
3) уряд припиняв купувати покірність вельмож грошовими роздачами, для того щоби припинити довільні арешти.
Вище духівництво і дворянство були вкрай незадоволені такими заявами і протестували проти слів оратора третього стану, який зрівняв три стани з трьома синами одного батька. Привілейовані стани не хотіли бачити братами людей, яких вони швидше вважали своїми слугами. Скликання штатів не змінило ситуацію, і після цього вони не скликалися протягом 175 років.
Початок встановлення режиму абсолютизму у Франції поклала ще династія Валуа в кінці XV ст. (Людовік XII, Генріх II). Велике значення мало остаточне завершення політичного об'єднання країни за Людовіка XI (1461-1483), а його наступники намагалися скористатися наданими можливостями для встановлення повного контролю над усіма провінціями та для ліквідації автономії міст. До середини XVI ст. майже уся територія країни перебувала під владою короля. Нова династія Бурбонів (з другої пол. XVI ст.) мала уже необмежену владу. Утвердження абсолютизму супроводилося війнами між католиками і гугенотами, монархія зуміла використати і цю обставину для свого зміцнення.
Остаточно сформувався абсолютизм за кардинала Рішельє, який служив у слабовольного Людовіка XIII. Рішельє суворо придушував виступи народних низів, розправлявся з релігійними дисидентами-гугенотами, рішуче карав непокірних магнатів. «Інтереси держави,-стверджував Рішельє,- є найвище благо... Моя перша ціль - велич короля, друга - могутність королівства».
Для управління провінціями замість колишніх герцогів і графів та їх наступників - прево і бальї були поставлені нові королівські чиновники - «інтенданти поліції, юстиції і фінансів». В їхню компетенцію входило керівництво місцевою поліцією та збройними силами, а також збір податків. Інтендантів призначали з осіб немісцевого походження, як правило, незнатних. Ця посада не продавалася з торгів, як майже усі інші.
Домашняя работа
В историю мировой культуры значительный вклад внесла культура мусульманских стран, объединенных историко-культурными и художественными традициями, образом жизни, связанным с религией – исламом. Мусульманские страны достигли больших успехов во многих областях знания и творчества: в литературе и поэзии, философии и медицине, математике и астрономии, географии и истории.
Мусульманский мир создал новые типы монументальных построек: мечети, башни-минареты, медресе, мавзолеи, крытые рынки, караван-сараи. Жаркий климат требовал сооружения открытых и подземных водопроводов, искусственных водоемов, фонтанов. Возникли оригинальные конструкции из глины, кирпича, камня: разнообразные формы арок, системы сводчатых перекрытий. Оригинальностью отличались и все виды декоративного искусства – от орнаментации зданий до украшения бытовой утвари. Мощный подъем характерен для художественных ремесел, расцвет которых пришелся на X–XV века. Благодаря активной переводческой деятельности арабов многие достижения античной философии и науки были сохранены на Востоке и переданы народам Европы.
Особенность мусульманского искусства заключалась в том, что силу своего воздействия ислам основывал на слове, а не на изображении живых существ. Так, Коран никогда не иллюстрировался, но главным украшением книги служила высокоразвитая каллиграфия, которая расценивалась как искусство. Орнамент – «музыка для глаз» – стал для художников главной сферой приложения творческих сил. Однако религиозный запрет, в результате которого в искусстве возобладало декоративное начало, соблюдался далеко не всегда. Многие области творчества: миниатюра, художественные ремесла были связаны с традициями светской культуры.
Важная роль, которую в искусстве играла математика, основывалась не только на выдающихся достижениях точных наук. Она вытекала из самой природы архитектуры, музыки и орнамента, где строгая логика чисел и ритмических построений обрели особую эстетическую ценность.
Значительны достижения мусульман в области литературы. В поэзии воспевались воинские подвиги, доблесть, была развита и любовная лирика. В VII–VIII веках в прозе наиболее популярным являлся жанр любовно-приключенческих рассказов и анекдотов из быта разных слоев населения. В X–XV веках сложился известный сборник сказок «Тысяча и одна ночь».В конце VIII века из Китая через Среднюю Азию в страны Ближнего Востока пришла техника изготовления бумаги. Во всех мусульманских странах были созданы многочисленные библиотеки.
В истории как написано мусульмане добились много : (два аргумента) Они научились читать петь и тд.
Объяснение:
Відповідь:
Пояснення:Французький абсолютизм — абсолютна монархія, що утвердилась у Франції в останні два століття існування Старого порядку. Абсолютизм прийшов на заміну періоду станової монархії і був ліквідований Великою Французькою революцією.
Спроба генеральних штатів в період релігійних війн обмежити королівську владу не вдалась. Цьому завадили прагнення знаті повернутися до феодального роздроблення і бажання міст відновити свою колишню незалежність, тоді як генеральні штати могли бути всього лиш центральною владою, при цьому не надаючи більш широких прав містам та місцевій знаті.
З іншого боку, вищі стани і міщани ворогували між собою. Народ був невдоволений свавіллям дворян і міжусобицями, та був готовий підтримати владу, яка рятувала його від анархії. Генріх IV взагалі не скликав генеральних штатів; після цього вони скликалися лише одного разу. Головним завданням його уряду було покращення економічного добробуту країни і державних фінансів. Йому допомагав міністр Сюллі — суворий і чесний гугенот. Вони піклувалися про розвиток сільськогосподарського сектору (землеробства) і промисловості, про полегшення податкового навантаження, про внесення порядку в фінансову систему, однак для втілення задумів їм забракло часу.
У період раннього дитинства Людовіка XIII, в 1614 році, для припинення заворушень в управлінні були скликані генеральні штати. Третій стан виступив з цільовою програмою перетворень:
1) скликати державних чиновників на певні терміни;
2) привілеї духовенства і дворянства мали бути відмінені, а податки розповсюджувалися б більш рівномірно;
3) уряд припиняв купувати покірність вельмож грошовими роздачами, для того щоби припинити довільні арешти.
Вище духівництво і дворянство були вкрай незадоволені такими заявами і протестували проти слів оратора третього стану, який зрівняв три стани з трьома синами одного батька. Привілейовані стани не хотіли бачити братами людей, яких вони швидше вважали своїми слугами. Скликання штатів не змінило ситуацію, і після цього вони не скликалися протягом 175 років.
Початок встановлення режиму абсолютизму у Франції поклала ще династія Валуа в кінці XV ст. (Людовік XII, Генріх II). Велике значення мало остаточне завершення політичного об'єднання країни за Людовіка XI (1461-1483), а його наступники намагалися скористатися наданими можливостями для встановлення повного контролю над усіма провінціями та для ліквідації автономії міст. До середини XVI ст. майже уся територія країни перебувала під владою короля. Нова династія Бурбонів (з другої пол. XVI ст.) мала уже необмежену владу. Утвердження абсолютизму супроводилося війнами між католиками і гугенотами, монархія зуміла використати і цю обставину для свого зміцнення.
Остаточно сформувався абсолютизм за кардинала Рішельє, який служив у слабовольного Людовіка XIII. Рішельє суворо придушував виступи народних низів, розправлявся з релігійними дисидентами-гугенотами, рішуче карав непокірних магнатів. «Інтереси держави,-стверджував Рішельє,- є найвище благо... Моя перша ціль - велич короля, друга - могутність королівства».
Для управління провінціями замість колишніх герцогів і графів та їх наступників - прево і бальї були поставлені нові королівські чиновники - «інтенданти поліції, юстиції і фінансів». В їхню компетенцію входило керівництво місцевою поліцією та збройними силами, а також збір податків. Інтендантів призначали з осіб немісцевого походження, як правило, незнатних. Ця посада не продавалася з торгів, як майже усі інші.