До ть будь ласкаАльманах «Зоря» містив народні пісні, твори самих гуртківців, історичні та публіцистичні матеріали. Головними ідеями творів були: засудження іноземних поневолювачів українців та оспівування героїчної визвольної боротьби народу;
уславлення народних ватажків — борців за національне і
соціальне визволення народу;українцями. «Русалка Дністровая» започаткувала нову українську національну літературу на західноукраїнських землях.
Видання альманаху стало своєрідним підсумком діяльності «Руської трійці». Через постійні утиски й переслідування гурток розпався. Альманах «Русалка Дністровая» залишався під забороною до 1848 р.
1. Виступаючи за заборону видання «Русалки Дністрової», представники галицького греко-католицького духовенства стверджували, що «нагадування про сумні історичні події, пов'язані з релігійним і політичним гнобленням, викликали б гіркі почуття...» Директор департаменту львівської поліції, висловлюючи причини відмови в дозволі на публікацію австрійської влади в краї, заявляв: «Досить клопоту нам завдають поляки, а ці шаленці намагаються відродити покладену до гробу русинську націю». Чому, на вашу думку, греко-католицьке духовенство, яке започаткувало українське відродження в краї, виступило проти видання альманаху? Чи можна вбачати у відмові представників австрійської влади одночасне визнання заслуг «Руської трійці»? Чому?
2. Девізом «Русалки Дністрової» автори обрали слова одного з діячів чеського й словацького національного відродження Я. Коллара: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки дільні, розцвітає надія». Поясніть, до чого члени «Руської трійці» закликали читачів альманаху.
3. Як ви розумієте слова М. Шашкевича, що призначення альманаху «Русалка Дністровая» «воскресити в новій силі руську славу, руську власть»?
4. У чому, на вашу думку, полягає значення «Русалки Дністрової» для розгортання західноукраїнського
національного відродження?
5. Про появу «Русалки Дністрової» І. Франко писав, що вона «була для свого часу явищем наскрізь революційним». Поясніть наведену характеристику, спираючись на матеріал уроку. визнання існування єдиного українського народу, який через поневолення імперіями розєднаний державними кордонами;заклик до українських патріотів боротися за об'єднання галицьких русинів і наддніпрянських українців.
Спроби видати альманах «Зоря» наразилися на спротив як австрійських урядовців, так і консервативних кіл греко-католицького духовенства. Видання було заборонено віденською і львівською цензурою.
Шукаючи можливості видання альманаху, члени «Руської трійці» вилучили твори, які своїм змістом найбільше непокоїли цензорів, і змінили його назву на «Русалка Дністровая». Потім Я. Головацький домовився зі своїми друзями, послідовниками ідей слов'янського відродження, про видання альманаху в Пешті (тодішній столиці Угорщини) накладом 1 тис. примірників. Поява «Русалки Дністрової» викликала незадоволення у Відні та Львові. Увесь наклад альманаху було конфісковано й знищено. Урятувати пощастило лише 200 екземплярів.
Поява «Русалки Дністрової» стала ключовою подією не лише в діяльності «Руської трійці», ай усього українського національного руху у Східній Галичині. За словами М. Шашкевича, альманах мав «воскресити в новій силі руську славу, руську власть». Своїм змістом він переконливо засвідчував відмінність галицьких русинів
Чтобы быть услышанными, плебеи в острые моменты борьбы за свои права собирались, вооружались и уходили из Рима. Например, в 494 году до н.э. они отказались выступить в военный поход и покинули Рим. Уходили плебеи недалеко, например на Авентинский холм, который тогда ещё был за городской чертой. Тем самым плебеи показывали решимость покинуть Рим, если к ним не прислушаются, и основать своё отдельное государство. Такой демонстративный уход получил специальное название — «сецессия». После первой сецессии, был принят закон Сервилия. Плебеи получили право избирать одного народного трибуна и двух плебейских эдилов, которые могли накладывать вето на решения магистратов.
В конце XV века в Германии не прекращались крестьянские восстания. Великая роль Томаса Мюнцера состоит в том, что он объединил крестьян и стал проповедником нового времени — беспокойной эпохи Реформации.
После перехода Мюнцера на сторону «опасных еретиков» Городской совет решил принять против него меры. Поводом послужила уличная демонстрация ткачей, в результате которой 56 человек были посажены в тюрьму. Мюнцер был также обвинен в участии в бунте и приговорен к изгнанию. Изгнанный из Саксонии, он осенью 1521 года прибыл в Прагу. Он опубликовал там воззвание к населению на латинском, немецком и чешском языках.
В пятницу 26 мая начались казни; прикованный к телеге, Томас Мюнцер был привезен из Гельдрунгена. Ужасные пытки и тюрьмы, тряска в телеге по неровной дороге уже довели его до полусмерти. Герцог Генрих Брауншвейгский прочел ему «Верую», потом его привели в чувство, дав выпить воды.
Когда палач сделал свое дело, окровавленную голову Мюнцера насадили на кол и выставили на Исполинской горе в Мюльгаузен.
Объяснение: