Русская Правда» - первый свод законов в Восточной Европе, оформленный в письменном виде. По нему жила Русь, а позже Великое Княжество Литовское до XVI столетия. Некоторые его положения повлияли на право Речи Посполитой. Но тогда, в XI Ярослав Мудрый, принимая «Русскую Правду», явно не думал о том, как повлиять на государственное право соседних государств. Его интересовало решение внутренних проблем. В статье описана история принятия «Русской Правды», а также анализируются причины, заставившие Ярослава утвердить первый письменный закон на Руси.
Причины принятия «Русской Правды»
К XI столетию большая часть западных государств уже имела письменное право. Для Руси всегда примером была Византия, там еще в V сложился письменный кодекс законов. У народов современной Франции чуть позже возникли так называемые «Правды»: Бургундская, Рипуарская и самая известная Салическая (ставшая основой государства Франков). В столетии в Англии король Альфред разработал свой сборник законов – «Правду короля Альфреда». Все эти новости о существовании единого письменного закона доносились до Руси и заставляли князей задуматься над чем-то аналогичным.
До початку XVI ст. Італія продовжувала залишатися політично роздробленою країною. Ті внутрішні причини, у результаті яких у Європі складалися в період з XI по XV ст. великі централізовані монархії, діяли в Італії, як і в Німеччині, у набагато меншому ступені, ніж у багатьох інших європейських країнах; ранній розквіт італійських міст головним чином обумовлювався їхньою активною участю в транзитній торгівлі, внаслідок чого, виступаючи як суперники в зовнішній торгівлі, вони мало були зацікавлені в політичній єдності країни.
До кінця XV ст. в Італії все-таки виділилося з хаосу дрібних тираній і міських республік п'ять більш-менш великих держав: Мілан, де затвердилися тирани з роду Сфорпа, Венеція, де як і раніше панувала торговельна олігархія, Флоренція, яка перебувала під владою Медичі, Папська область і Неаполітанське королівство. Мілан, Венеція й Флоренція виросли не тільки за рахунок прилягаючих сільських територій, але й за рахунок сусідніх більш дрібних і слабких міст
Русская Правда» - первый свод законов в Восточной Европе, оформленный в письменном виде. По нему жила Русь, а позже Великое Княжество Литовское до XVI столетия. Некоторые его положения повлияли на право Речи Посполитой. Но тогда, в XI Ярослав Мудрый, принимая «Русскую Правду», явно не думал о том, как повлиять на государственное право соседних государств. Его интересовало решение внутренних проблем. В статье описана история принятия «Русской Правды», а также анализируются причины, заставившие Ярослава утвердить первый письменный закон на Руси.
Причины принятия «Русской Правды»
К XI столетию большая часть западных государств уже имела письменное право. Для Руси всегда примером была Византия, там еще в V сложился письменный кодекс законов. У народов современной Франции чуть позже возникли так называемые «Правды»: Бургундская, Рипуарская и самая известная Салическая (ставшая основой государства Франков). В столетии в Англии король Альфред разработал свой сборник законов – «Правду короля Альфреда». Все эти новости о существовании единого письменного закона доносились до Руси и заставляли князей задуматься над чем-то аналогичным.
До початку XVI ст. Італія продовжувала залишатися політично роздробленою країною. Ті внутрішні причини, у результаті яких у Європі складалися в період з XI по XV ст. великі централізовані монархії, діяли в Італії, як і в Німеччині, у набагато меншому ступені, ніж у багатьох інших європейських країнах; ранній розквіт італійських міст головним чином обумовлювався їхньою активною участю в транзитній торгівлі, внаслідок чого, виступаючи як суперники в зовнішній торгівлі, вони мало були зацікавлені в політичній єдності країни.
До кінця XV ст. в Італії все-таки виділилося з хаосу дрібних тираній і міських республік п'ять більш-менш великих держав: Мілан, де затвердилися тирани з роду Сфорпа, Венеція, де як і раніше панувала торговельна олігархія, Флоренція, яка перебувала під владою Медичі, Папська область і Неаполітанське королівство. Мілан, Венеція й Флоренція виросли не тільки за рахунок прилягаючих сільських територій, але й за рахунок сусідніх більш дрібних і слабких міст