Дайте развёрнутые, содержательные ответы на вопросы.
1) В чём причина переселения
тюркских племён, как найманы из
Монголии на запад?
2) Как можно характеризовать
период правления караханидского
государства?
3) Что говорят учёные о
происхождении слова «найман»?
4) В 1201 найманы организовали
курултай тюркских племён. Какая
была у них цель?
5)
5) В чём схожесть политического и
государственного устройства
найманов и кереитов?​

В результаті Верденського розділу 843 Франкська імперія була розділена на частини між трьома синами імператора Людовика I Благочестивого: Лотарем I, Людовиком II Німецьким та Карлом II Лисим. Старший, імператор Лотар I, отримав так зване Серединне королівство, яке після його смерті в 855 розпалося, в свою чергу, на 3 держави (королівства Італія, Прованс та Лотарингія). Людовик ІІ Німецький отримав Східно-Франкське королівство (Королівство східних франків), а Карл II Лисий — Західно-Франкське королівство (Франція).

Нащадки Людовика II Німецького управляли Східно-Франкським королівством до початку X століття. За цей час вони розширили територію своєї держави за рахунок Лотарингії. За Мерсенським договором 870 Людовик II Німецький приєднав східну частину Лотарингії, а в 880 за Рибмонським договором Людовик III Молодший приєднав до своїх володінь і західну частину Лотарингії.

Королівство Німеччина складалося з п'яти великих племінних герцогств — Саксонії, Баварії, Франконії, Швабії та Лотарингії, що являли собою відносно однорідні за племінним складом напівнезалежні князівства. Під час правління малолітнього Людовика IV Дитя влада племінних герцогів значно посилилася, в той час як механізми королівської влади виявилися ослабленими. Положення ускладнювалося безперервними набігами угорців, які повністю знищили систему оборони південно-східних кордонів держави. Ініціатива щодо відбиття зовнішньої загрози і підтримки державної влади перейшла до регіональних правителів: герцогів Баварії, Саксонії і Франконії.

В 911 зі смертю короля Людовика Дитя згасла східно-франкська гілка Каролінгів. Головним претендентом на королівство, за древньогерманським звичаєм, був король Західно-Франкського королівства Карл III Простакуватий, однак німецька знать відмовилася визнати його права, вирішивши обрати нового короля з числа герцогів королівства. Спочатку корона була запропонована наймогутнішому з герцогів — герцогу Саксонії Оттону I Ясновельможному, однак 75-річний герцог відмовився від престолу. У результаті, в листопаді 911 в Форхгаймі новим королем був обраний герцог Франконії Конрад. Його вибір був підтриманий герцогами Саксонії, Баварії та Швабії. Однак недовге правління Конрада I призвело до того, що центральна влада практично перестала контролювати стан справ у герцогствах, а Лотарингія відокремилася від Східно-Франкського королівства і перейшла під управління королів Західно-Франкського королівства.

Конрад помер в 918, після чого в травні 919 новим королем був вибраний герцог Саксонії Генріх I Птахолов. Однак частина феодалів не визнала Генріха, обравши королем герцога Баварії Арнульфа Злого. У літописному записі про цей факт було вперше згадано вираз Королівство Німеччина (нім. Königreich Deutschland), що нерідко вважається моментом виникнення на місці Східно-Франкського королівства нової держави — королівства Німеччини.

Територія, підвладна Арнульфу Злому, фактично зводилася до Баварії та околиць, а в 921 Арнульф Злий змушений був визнати королем Генріха I Птахолова. Генріх I і його нащадки не використовували назву «королівство Німеччина». Наприклад, вже в тому ж 921 році при підписанні Боннського договору Генріх I іменувався королем східних франків

Объяснение:

862г. — 879г. -годы княжения Рюрика Рюрик в летописях Согласно древнерусскому летописному своду XII века «Повести временных лет» , в 862 году варяг Рюрик с братьями по приглашению племён чудь, словене, кривичи и весь был призван княжить в Новгород. Это событие, с которого традиционно отсчитывается начало государственности восточных славян, в историографии получило условное название Призвание варягов. Летописец назвал причиной приглашения междоусобицы, охватившие проживающие на новгородских землях славянские и финно-угорские племена. Рюрик пришёл со всем своим родом и народом русь, этническая принадлежность которого продолжает оставаться дискуссионной. Летопись сообщает о том, как после смерти братьев власть сосредоточилась в руках старшего из них, Рюрика: «…И пришли, и сел старший, Рюрик, в Новгороде, а другой, Синеус, — на Белоозере, а третий, Трувор, — в Изборске. И от тех варягов прозвалась Русская земля. Новгородцы же — те люди от варяжского рода, а прежде были словене. Через два же года умерли Синеус и брат его Трувор. И принял всю власть один Рюрик, и стал раздавать мужам своим города — тому Полоцк, этому Ростов, другому Белоозеро. Варяги в этих городах — находники, а коренное население в Новгороде — словене, в Полоцке — кривичи, в Ростове — меря, в Белоозере — весь, в Муроме — мурома, и над теми всеми властвовал Рюрик. » По летописи можно заметить расширение подвластных Рюрику земель. Его власть вскоре после прихода на княжение в Новгород простиралась уже на западно-двинских кривичей (город Полоцк) на западе, финно-угорские племена мери (город Ростов) и мурома (город Муром) на востоке. В поздней Никоновской летописи (1-я половина XVI века) сообщается о смуте в Новгороде, жители которого были недовольны правлением Рюрика. Событие отнесено к 864 году, то есть когда по Ипатьевскому списку ПВЛ Рюрик основал Новгород. Чтобы подавить смуту, Рюрик убил некого Вадима Храброго, о котором известно только то, что сказано в Никоновской летописи: «В лето 6372 … оскорбишася Новгородци, глаголюще: „яко быти нам рабом, и много зла всячески пострадати от Рюрика и от рода его". Того же лета уби Рюрик Вадима Храброго, и иных многих изби Новгородцев съветников его. » Историки связывают сообщение Никоновской летописи о восстании новгородцев с более поздними событиями XI века при Ярославе Мудром. Более ранние, чем Никоновская, летописи ничего не говорят о Вадиме Храбром и смуте новгородцев против Рюрика, тем более, что и сам Новгород был построен, согласно археологической датировке, уже после смерти Рюрика вблизи его укреплённой резиденции (городища) . В 879 году, согласно летописи «ПВЛ» , Рюрик умирает, оставив малолетнего сына Игоря под опекой своего военачальника и, возможно, родственника Олега. Древнерусские летописи начали составляться 150—200 лет спустя после смерти Рюрика на основе каких-то устных преданий, византийских хроник и немногих существующих документов. Поэтому в историографии сложились разные точки зрения на летописную версию призвания варягов. В XVIII — первой половине XIX века преобладала теория о скандинавском или финском происхождении князя Рюрика (см. Норманизм) , позднее развилась гипотеза о его западнославянском происхождении.