Дайте характеристику геополитического положения получивших независимость в государств покажите как строилась внешняя политика в конце xix- начале xx в.
Высшее сословие в российском обществе. Владело вотчинами. Служило царю. Занимало высшие государственные должности в государственном аппарате власти.
Дворянство
Высший слой служилых людей в российском обществе. Владело поместьями, но могло передавать поместье по наследству в случае продолжения государственной службы.
Духовенство
Высшее сословие в российском обществе. Крупный земельный собственник - им принадлежало до 15% всей земли страны.
Иерархия русской православной церкви:
* Патриарх Московской и всея Руси
* Епископы, архиепископы, митрополиты
* «Белое» духовенство (приходские священники)
* «Черное» духовенство (монахи)
Крестьянство:
Частновладельческие.
Проживали на территории вотчин или поместий. Обязаны были нести тягло (повинности) в пользу государства и своего хозяина.
Дворцовые.
Обслуживали хозяйственные потребности царского дворца. Эта категория имела самоуправление и подчинялась дворцовым приказчикам.
Черносошные.
Не имели права покидать свои земли, несли тягло в пользу государства. В сравнении с положением частновладельческих крестьян их положение было легче.
Посадские люди
Это торгово-ремесленное население. Они несли тягло - повинность в пользу государства, выбирали старост и сотских (черные слободы) . Белые слободы принадлежали боярам, монастырям, епископам.
Купечество.
Занимало второе положение в городе. К привилегированному купечеству относились: «гости» , «гостиная сотня» , «суконная сотня» .
Приказные люди.
Служащие государственных учреждений, центральных и местных. Самое высокое положение занимали дьяки, им подчинялись писцы, подьячие, служители приказов. Служили в государственных учреждениях дьяки и старшие подьячие. По статусу приравнивались к дворянам. Они являлись владельцами земель и крепостных и получали денежное жалованье.
Приборные люди
Служилые люди по прибору или по набору. Это пушкари, стрельцы, ямщики, казаки, казенные мастера. Среди них встречались и служилые иностранцы, которые проживали в отдельных слободах. Служилые люди несли военную сторожевую службу. Получали государственное содержание, им выделяли земельные участки.
Казачество
Новое для страны сословие. Военное сословие. В нем числилось население ряда окраинных местностей России (Дон, Яик, Приуралье, Терек, Левобережная Украина) . Во главе казацких общин стояли атаманы и старшины. Все важные вопросы обсуждались на «круге» . Казачество пользовалось правами и преимуществами на условиях обязательной и общей воинской службы.
Ясачные люди
Малые, нерусские народы России (манси, ханты, ненцы, буряты, якуты, башкиры) платили ясак (дань пушниной) . Чуваши, мордва, мари платили ясак медом и хлебом
До липня 1869 року імператор Мейдзі змусив феодалів відмовитись від своїх властей, а в 1871 р. феодальний лад було скасовано та перетворено на префектури єдиної центральної держави. Феодалам та самурайському класу пропонували щорічну виплату, яка згодом була змінена на одноразову виплату державними облігаціями. Самураї втратили свої класові привілеї, коли уряд оголосив всі класи рівними. До 1876 р. уряд заборонив носити самурайські мечі; колишні самураї відрізали свої верхні коси на користь стрижок у західному стилі та взялися за роботу в бізнесі та інших ремеслах.
Армії кожного домену були розформовані, а в 1872 році була створена національна армія, заснована на універсальному призові, яка вимагала трирічної військової служби від усіх людей, як самураїв, так і простолюдинів. Була створена національна система податку на землю, яка вимагала грошових платежів замість рису, що дозволило уряду стабілізувати державний бюджет.
Протягом 1870-х та 1880-х років, головним пріоритетом залишалася внутрішня реформа, спрямована на зміну соціально-економічних інститутів Японії у відповідності з моделлю, яку надавали потужні західні країни.
Уряд лідирував у реформах, будуючи залізничні та судноплавні лінії, телеграфні та телефонні системи. Однак це було дуже дорого, тому в 1880 р. уряд вирішив продати більшість цих галузей приватним інвесторам, після чого заохотив таку діяльність за рахунок субсидій та інших стимулів. Деякі з самураїв та торговців, які будували ці галузі, створили основні корпоративні конгломерати під назвою дзайбацу, які контролювали велику частину сучасного промислового сектору Японії.
Уряд також запровадив національну систему освіти та конституцію, створивши обраний парламент. Вони зробили це, щоб створити гарне середовище для національного зростання, завоювати повагу західників, а також підтримати сучасну державу.
Боярство
Высшее сословие в российском обществе. Владело вотчинами. Служило царю. Занимало высшие государственные должности в государственном аппарате власти.
Дворянство
Высший слой служилых людей в российском обществе. Владело поместьями, но могло передавать поместье по наследству в случае продолжения государственной службы.
Духовенство
Высшее сословие в российском обществе. Крупный земельный собственник - им принадлежало до 15% всей земли страны.
Иерархия русской православной церкви:
* Патриарх Московской и всея Руси
* Епископы, архиепископы, митрополиты
* «Белое» духовенство (приходские священники)
* «Черное» духовенство (монахи)
Крестьянство:
Частновладельческие.
Проживали на территории вотчин или поместий. Обязаны были нести тягло (повинности) в пользу государства и своего хозяина.
Дворцовые.
Обслуживали хозяйственные потребности царского дворца. Эта категория имела самоуправление и подчинялась дворцовым приказчикам.
Черносошные.
Не имели права покидать свои земли, несли тягло в пользу государства. В сравнении с положением частновладельческих крестьян их положение было легче.
Посадские люди
Это торгово-ремесленное население. Они несли тягло - повинность в пользу государства, выбирали старост и сотских (черные слободы) . Белые слободы принадлежали боярам, монастырям, епископам.
Купечество.
Занимало второе положение в городе. К привилегированному купечеству относились: «гости» , «гостиная сотня» , «суконная сотня» .
Приказные люди.
Служащие государственных учреждений, центральных и местных. Самое высокое положение занимали дьяки, им подчинялись писцы, подьячие, служители приказов. Служили в государственных учреждениях дьяки и старшие подьячие. По статусу приравнивались к дворянам. Они являлись владельцами земель и крепостных и получали денежное жалованье.
Приборные люди
Служилые люди по прибору или по набору. Это пушкари, стрельцы, ямщики, казаки, казенные мастера. Среди них встречались и служилые иностранцы, которые проживали в отдельных слободах. Служилые люди несли военную сторожевую службу. Получали государственное содержание, им выделяли земельные участки.
Казачество
Новое для страны сословие. Военное сословие. В нем числилось население ряда окраинных местностей России (Дон, Яик, Приуралье, Терек, Левобережная Украина) . Во главе казацких общин стояли атаманы и старшины. Все важные вопросы обсуждались на «круге» . Казачество пользовалось правами и преимуществами на условиях обязательной и общей воинской службы.
Ясачные люди
Малые, нерусские народы России (манси, ханты, ненцы, буряты, якуты, башкиры) платили ясак (дань пушниной) . Чуваши, мордва, мари платили ясак медом и хлебом
До липня 1869 року імператор Мейдзі змусив феодалів відмовитись від своїх властей, а в 1871 р. феодальний лад було скасовано та перетворено на префектури єдиної центральної держави. Феодалам та самурайському класу пропонували щорічну виплату, яка згодом була змінена на одноразову виплату державними облігаціями. Самураї втратили свої класові привілеї, коли уряд оголосив всі класи рівними. До 1876 р. уряд заборонив носити самурайські мечі; колишні самураї відрізали свої верхні коси на користь стрижок у західному стилі та взялися за роботу в бізнесі та інших ремеслах.
Армії кожного домену були розформовані, а в 1872 році була створена національна армія, заснована на універсальному призові, яка вимагала трирічної військової служби від усіх людей, як самураїв, так і простолюдинів. Була створена національна система податку на землю, яка вимагала грошових платежів замість рису, що дозволило уряду стабілізувати державний бюджет.
Протягом 1870-х та 1880-х років, головним пріоритетом залишалася внутрішня реформа, спрямована на зміну соціально-економічних інститутів Японії у відповідності з моделлю, яку надавали потужні західні країни.
Уряд лідирував у реформах, будуючи залізничні та судноплавні лінії, телеграфні та телефонні системи. Однак це було дуже дорого, тому в 1880 р. уряд вирішив продати більшість цих галузей приватним інвесторам, після чого заохотив таку діяльність за рахунок субсидій та інших стимулів. Деякі з самураїв та торговців, які будували ці галузі, створили основні корпоративні конгломерати під назвою дзайбацу, які контролювали велику частину сучасного промислового сектору Японії.
Уряд також запровадив національну систему освіти та конституцію, створивши обраний парламент. Вони зробили це, щоб створити гарне середовище для національного зростання, завоювати повагу західників, а також підтримати сучасну державу.