Зважаючи на те, що мати князя Романа була полькою, він підтримував добросусідські відносини з Польщею. У другій половині 1204—на початку 1205 років, на думку дослідників, Роман Мстиславич уклав угоду з Угорщиною і Польщею про взаємодо . Коли 1204 р. хрестоносці захопили Константинополь, Папа Римський Інокентій III розпочав інтенсивні переговори зі Сербією і Болгарією, церкви яких пішли на унію з Римом. Тоді ж папа звернувся до князя Романа з пропозицією прийняти католицизм і отримати королівську корону, на що отримав відмову. Це, очевидно, було зумовлено тим, що папа доклався до хрестового походу проти союзної Роману Візантії й утворення там Латинської імперії (зрештою, вороже налаштованими до Риму були і союзні князю Роману Гогенштау- фени).
1205 р. у Священній Римській імперії відбувалася боротьба за імператорський трон між Філіпом IV Гогенштауфеном і От- тоном IV Вельфом. У цю боротьбу на боці Філіпа IV втрутився і Роман Мстиславич, який у червні 1205 р. розпочав похід у Саксонію, але в Польщі через не докінця з'ясовані причини, увійшов у конфлікт з князем Лєшком Білим і загинув під Зави- хостом над Віслою 19 червня 1205 р. Смерть князя була важкою . втратою для щойно утвореної Галицько-Волинської держави.
Помимо приказной службы все перечисленные чины должны были нести государеву службу, т.е. в случае необходимости выступать на защиту города, в котором они находились. В связи с этим периодически устраивались специальные смотры бое приказных людей. В 1659г. все подьячие Москвы были организованы в семь сотен.
Основная служба приказных людей имела специфический характер, т.к. по содержанию она все более смыкалась с приказной работой, отличаясь от неё в основном местом. Она может быть разделена на 3 части: полковую, посольскую и придворную.
Полковая служба в меньшей степени касалась думного дьячества, которое находилось при полках только во время пребывания на арене военных действий царя и боярской думы. Дьяки же выступали в качестве воеводских товарищей и в качестве руководителей походных полковых шатров. Военные столкновения для них были случайностью. Подьячие бывали иногда хранителями оружия и ценностей. Во второй половине века временная полковая служба стала обычной для подьячих центральных и местных учреждений.
Посольская служба заключалась в присутствии на приёмах и проводах послов. приказ бюрократический государственный власть
Объяснение:
Зважаючи на те, що мати князя Романа була полькою, він підтримував добросусідські відносини з Польщею. У другій половині 1204—на початку 1205 років, на думку дослідників, Роман Мстиславич уклав угоду з Угорщиною і Польщею про взаємодо . Коли 1204 р. хрестоносці захопили Константинополь, Папа Римський Інокентій III розпочав інтенсивні переговори зі Сербією і Болгарією, церкви яких пішли на унію з Римом. Тоді ж папа звернувся до князя Романа з пропозицією прийняти католицизм і отримати королівську корону, на що отримав відмову. Це, очевидно, було зумовлено тим, що папа доклався до хрестового походу проти союзної Роману Візантії й утворення там Латинської імперії (зрештою, вороже налаштованими до Риму були і союзні князю Роману Гогенштау- фени).
1205 р. у Священній Римській імперії відбувалася боротьба за імператорський трон між Філіпом IV Гогенштауфеном і От- тоном IV Вельфом. У цю боротьбу на боці Філіпа IV втрутився і Роман Мстиславич, який у червні 1205 р. розпочав похід у Саксонію, але в Польщі через не докінця з'ясовані причини, увійшов у конфлікт з князем Лєшком Білим і загинув під Зави- хостом над Віслою 19 червня 1205 р. Смерть князя була важкою . втратою для щойно утвореної Галицько-Волинської держави.
Помимо приказной службы все перечисленные чины должны были нести государеву службу, т.е. в случае необходимости выступать на защиту города, в котором они находились. В связи с этим периодически устраивались специальные смотры бое приказных людей. В 1659г. все подьячие Москвы были организованы в семь сотен.
Основная служба приказных людей имела специфический характер, т.к. по содержанию она все более смыкалась с приказной работой, отличаясь от неё в основном местом. Она может быть разделена на 3 части: полковую, посольскую и придворную.
Полковая служба в меньшей степени касалась думного дьячества, которое находилось при полках только во время пребывания на арене военных действий царя и боярской думы. Дьяки же выступали в качестве воеводских товарищей и в качестве руководителей походных полковых шатров. Военные столкновения для них были случайностью. Подьячие бывали иногда хранителями оружия и ценностей. Во второй половине века временная полковая служба стала обычной для подьячих центральных и местных учреждений.
Посольская служба заключалась в присутствии на приёмах и проводах послов. приказ бюрократический государственный власть
Объяснение: