что относится к чертам «нового политического мышления»

1. Признание мира целостным и неделимым
2. Избегание прямых вооруженных столкновений с возможностью участия в военных конфликтах в странах третьего мира.
3. Отказ от вывода о расколе мира на две противоборствующие системы
4. Провозглашение принципа мирного сосуществования государств с различным общественным строем
5. Установление «железного занавеса» между социалистическими и капиталистическими странами
6. Соблюдение принципа пролетарского интернационализма
7. Признание невозможности решать международные проблемы силовыми методами
8. Гонка вооружений
9. Допущение экономического сотрудничества государств при сохранении идеологического противостояния между ними
10. Признание приоритета общечеловеческих ценностей над классовыми, национальными, идеологическими

Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.

Объяснение:

Крім стабільного забезпечення населення країни якісним, безпечним, доступним продовольством, сільське господарство України спроможне на вагомий внесок у розв'язання світової проблеми голоду. Його потенціал виробництва значно перевищує потреби внутрішнього ринку[1].

Сільськогосподарські угіддя займають 42 млн гектарів, або 70 % загального фонду країни. 78,9 % сільськогосподарських угідь — орні землі та багаторічні насадження, 13,0 % — пасовища, 8,4 % — сіножаті. Найвища частка орних земель — у степових районах (70–80 %) і лісостеповій зоні. Пасовища зосереджені, в основному, в Карпатах, на Поліссі та в південно-східних степових областях, сіножаті — в долинах річок лісової і лісостепової зон.

Станом на 2015 рік українські сільгоспвиробники постачають свою продукцію в 190 країн світу[2].

За даними уряду, станом на 2018 рік агросектор займає майже 17 % ВВП України і приносить майже 38 % валютної виручки[3] (у 2010 році сільське господарство продукувало 8,2% ВВП в Україні, а сільськогосподарська продукція складала 14,5% від загального експорту товарів. У сільськогосподарському секторі було зайнято 15,8% від усіх працівників).