Старша донька імператора Карла VI та його дружини Єлизавети Христини Брауншвейг-Вольфенбюттельської, його спадкоємиця, в силу Прагматичної санкції. Отримала чоловіче виховання, яке підготувало її до управління імперією. З 14 років вона вже була присутня на засіданнях державної ради. 1736 року вийшла заміж за герцога лотаринзького Франца Стефана. 1740 року вступила на престол і з перших же днів опинилась віч-на-віч із більшістю претендентів на «австрійську спадщину», які не бажали поступатись їй своїми правами (див. Війна за австрійську спадщину). Аахенський мир у 1748 році розв'язав це питання на користь Марії-Терезії, однак, Сілезію було втрачено.
Марія-Терезія була коронована угорським королем 25 червня 1741 року в готичному соборі святого Мартіна в місті Братислава (зараз столиця Словацької республіки).
1745 року чоловік Марії-Терезії був коронований імператором під іменем Франца I. Марія-Терезія взяла участь у Семирічній війні (1756-1763) з метою відвоювати Сілезію, але зазнала невдачі; Сілезія залишалась при владі Фрідріха II. 1765 року помер імператор Франц I, і овдовіла Марія Терезія призначила своїм співправителем свого сина (імператора Йосиф II), обмеживши, зрештою, його діяльність придворними, фінансовими та військовими справами, але й тут не даючи йому повної самостійності. 1772 року Марія-Терезія взяла участь у першому поділі Польщі і отримала Галичину та частину Волині (під час перемовин-«торгів» вона не дуже хотіла «брати» ці землі через певну сумнівність, на її думку, законних прав; проте її переконав син Йосиф ІІ[7]). Погрозами вона примусила Османську імперію віддати їй Буковину (1775). 1778 року Марія-Терезія висловила претензії на «баварський спадок»; цей конфлікт був завершений Цешинським миром, на підставі якого австрійський дім отримав область Інн (з центром у місті Браунау-на-Інні).
Старша донька імператора Карла VI та його дружини Єлизавети Христини Брауншвейг-Вольфенбюттельської, його спадкоємиця, в силу Прагматичної санкції. Отримала чоловіче виховання, яке підготувало її до управління імперією. З 14 років вона вже була присутня на засіданнях державної ради. 1736 року вийшла заміж за герцога лотаринзького Франца Стефана. 1740 року вступила на престол і з перших же днів опинилась віч-на-віч із більшістю претендентів на «австрійську спадщину», які не бажали поступатись їй своїми правами (див. Війна за австрійську спадщину). Аахенський мир у 1748 році розв'язав це питання на користь Марії-Терезії, однак, Сілезію було втрачено.
Марія-Терезія була коронована угорським королем 25 червня 1741 року в готичному соборі святого Мартіна в місті Братислава (зараз столиця Словацької республіки).
1745 року чоловік Марії-Терезії був коронований імператором під іменем Франца I. Марія-Терезія взяла участь у Семирічній війні (1756-1763) з метою відвоювати Сілезію, але зазнала невдачі; Сілезія залишалась при владі Фрідріха II. 1765 року помер імператор Франц I, і овдовіла Марія Терезія призначила своїм співправителем свого сина (імператора Йосиф II), обмеживши, зрештою, його діяльність придворними, фінансовими та військовими справами, але й тут не даючи йому повної самостійності. 1772 року Марія-Терезія взяла участь у першому поділі Польщі і отримала Галичину та частину Волині (під час перемовин-«торгів» вона не дуже хотіла «брати» ці землі через певну сумнівність, на її думку, законних прав; проте її переконав син Йосиф ІІ[7]). Погрозами вона примусила Османську імперію віддати їй Буковину (1775). 1778 року Марія-Терезія висловила претензії на «баварський спадок»; цей конфлікт був завершений Цешинським миром, на підставі якого австрійський дім отримав область Інн (з центром у місті Браунау-на-Інні).