Данило вів боротьбу з боярською олігархією та її ставлениками, прагнуть не допустити зміцнення великокнязівської влади й поширення її на всі Галицько-Волинське князівство. Спирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів і городян, зацікавлених у зміцненні княжої влади. Данило реформував військо, зумів придушити боярські заколоти, один з яких міг закінчитися для князя смертю, але його вірний воєвода Іван Михалковича (Михайлович) зумів викрити змову і схопити 28 осіб, більшість з яких пізніше було прощено. Кілька разів проти Данила вставали владні бояри Володислав, Судислав, Доброслав, привласнив коломийські соляні копальні, і Судич. Незважаючи на те, що монголо-татарське іго було встановлено і в Південно-Західній Русі, в ній воно носило більш м'які форми, ніж у Північно-Східній: галицько-волинські князі, хоч і платили данину і брали участь у походах Золотої Орди, але не відвідували її (після поїздки Данила в 1245 році) і передавали владу в своїх володіннях за власним порядком. Виділення величезних володінь Васильку Романовичу (в доповнення до Володимира потім Луцька, Пересопниці, Белза, Бересті) не призвело ні до одного конфлікту між братами, у тому числі тоді, коли Данило був змушений повертатися на Волинь після невдач у боротьбі за Галич (на противагу ситуації при їх батька і дядька в 1188 році). Данило та його сини не опиралися передачі Волині спадкоємцям Волошки (за винятком інциденту в 1288 році, коли Юрій Львович зайняв Берестя «своїм молодим розумом», а потім змушений був залишити його «з великим соромом»), але й Василько, в свою чергу, не перешкоджав передачі Луцька в годування Михайлу чернігівському в 1240 році і не згадав по смерті Данила про своєму старовинному право на Галич і погодився на його спадкування Левом Даниловичем, що правили спільно з братами Шварном і Мстиславом (до 1269 року). Заснувавши в 1230-х роках місто Данилов в якості своєї резиденції, Данило в 1245 році все-таки вирішив зробити своєю резиденцією (т. зв. улюбленим містом) знову влаштований ним місто Холм, про оздобленні якого дуже дбав (за однією з версій, переніс в нього столицю князівства з Галича). Данило помер у 1264 році й був похований у Холмі. Літописець, оплакуючи його смерть, називає його «другим по Соломоні». Літописи налічують 70 построеннных міст в тому числі Львів у честь свого сина Лева Галицького,Луцьк,Данилів,Холм(столицю Галицько-Волинського князівства,і де він був похований)Дорогочин
Незважаючи на те, що монголо-татарське іго було встановлено і в Південно-Західній Русі, в ній воно носило більш м'які форми, ніж у Північно-Східній: галицько-волинські князі, хоч і платили данину і брали участь у походах Золотої Орди, але не відвідували її (після поїздки Данила в 1245 році) і передавали владу в своїх володіннях за власним порядком.
Виділення величезних володінь Васильку Романовичу (в доповнення до Володимира потім Луцька, Пересопниці, Белза, Бересті) не призвело ні до одного конфлікту між братами, у тому числі тоді, коли Данило був змушений повертатися на Волинь після невдач у боротьбі за Галич (на противагу ситуації при їх батька і дядька в 1188 році). Данило та його сини не опиралися передачі Волині спадкоємцям Волошки (за винятком інциденту в 1288 році, коли Юрій Львович зайняв Берестя «своїм молодим розумом», а потім змушений був залишити його «з великим соромом»), але й Василько, в свою чергу, не перешкоджав передачі Луцька в годування Михайлу чернігівському в 1240 році і не згадав по смерті Данила про своєму старовинному право на Галич і погодився на його спадкування Левом Даниловичем, що правили спільно з братами Шварном і Мстиславом (до 1269 року).
Заснувавши в 1230-х роках місто Данилов в якості своєї резиденції, Данило в 1245 році все-таки вирішив зробити своєю резиденцією (т. зв. улюбленим містом) знову влаштований ним місто Холм, про оздобленні якого дуже дбав (за однією з версій, переніс в нього столицю князівства з Галича).
Данило помер у 1264 році й був похований у Холмі. Літописець, оплакуючи його смерть, називає його «другим по Соломоні».
Літописи налічують 70 построеннных міст в тому числі Львів у честь свого сина Лева Галицького,Луцьк,Данилів,Холм(столицю Галицько-Волинського князівства,і де він був похований)Дорогочин