в начале 20-х годов XIX века на территории Старшего жуза отсутствовала единая власть. Казахи Присырдарьинско-го края особую надежду возлагали на влиятельного хана Арынгазы. Но по пути в Петербург он был схвачен представителями царской администрации и отправлен в ссылку в город Калугу. Россия не была заинтересована в появлении авторитетных и влиятельных казахских ханов. Более того, в это время готовился проект ликвидации ханской власти в Младшем и Среднем жузах.
В этих условиях часть казахов Семиречья и Южного Казахстана по многим причинам начала принимать российское подданство. Местное казахское население часто беспокоили вторжения со стороны среднеазиатских государств, в первую очередь, Коканда и Хивы. Казахи данного региона были заинтересованы в беспошлинной торговле с Россией. Регион был поделен на сферы влияния нескольких маловлиятельных султанов. Отсутствовала крепкая объединительная сила противостоять внутренним раздорам и внешней агрессии. Для царского правительства сложилась самая благоприятная ситуация для постепенной колонизации края. С одной стороны, часть казахов была готова к присоединению, с другой — царизм больше не мог дальше ждать
До релігії та церкви тителі здебільшого ставилися байдуже, а то й вороже. Богословські проблеми їх більше не цікавили. Вони гадали, що світотворення було чи деїстичним (Бог створив світ і потому вже не втручався в історію людства), чи атеїстичним (повне заперечення існування Бога).
Відповіддю церкви на ці нові умонастрої стало переконання, що повинна домінувати переконаність у вірі, а не формальне виконання церковних правил. Проте церква вже не могла гідно відповісти на критику тителів, бо релігійне піднесення XVII ст. вичерпалося.
З падінням авторитету церкви її багатства і привілеї стали об'єктом домагань з боку держави. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.
в начале 20-х годов XIX века на территории Старшего жуза отсутствовала единая власть. Казахи Присырдарьинско-го края особую надежду возлагали на влиятельного хана Арынгазы. Но по пути в Петербург он был схвачен представителями царской администрации и отправлен в ссылку в город Калугу. Россия не была заинтересована в появлении авторитетных и влиятельных казахских ханов. Более того, в это время готовился проект ликвидации ханской власти в Младшем и Среднем жузах.
В этих условиях часть казахов Семиречья и Южного Казахстана по многим причинам начала принимать российское подданство. Местное казахское население часто беспокоили вторжения со стороны среднеазиатских государств, в первую очередь, Коканда и Хивы. Казахи данного региона были заинтересованы в беспошлинной торговле с Россией. Регион был поделен на сферы влияния нескольких маловлиятельных султанов. Отсутствовала крепкая объединительная сила противостоять внутренним раздорам и внешней агрессии. Для царского правительства сложилась самая благоприятная ситуация для постепенной колонизации края. С одной стороны, часть казахов была готова к присоединению, с другой — царизм больше не мог дальше ждать
До релігії та церкви тителі здебільшого ставилися байдуже, а то й вороже. Богословські проблеми їх більше не цікавили. Вони гадали, що світотворення було чи деїстичним (Бог створив світ і потому вже не втручався в історію людства), чи атеїстичним (повне заперечення існування Бога).
Відповіддю церкви на ці нові умонастрої стало переконання, що повинна домінувати переконаність у вірі, а не формальне виконання церковних правил. Проте церква вже не могла гідно відповісти на критику тителів, бо релігійне піднесення XVII ст. вичерпалося.
З падінням авторитету церкви її багатства і привілеї стали об'єктом домагань з боку держави. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.