Кирило (мирське ім'я —Костянтин; близько 827 — 14 лютого 869) і його старший брат Мефодій (Методій) (мирське ім'я — Михаїл бл. ... Пізніше брати взяли їх з собою у Велику Моравію і у 867 до Риму. Мефодій рано вступив на військову службу. Протягом 10 років керував заселеною слов'янами областю Македонії.
Объяснение:
Кирило (мирське ім'я —Костянтин; близько 827 — 14 лютого 869) і його старший брат Мефодій (Методій) (мирське ім'я — Михаїл бл. 815 — помер між 6 квітня і 19 квітня 885 року) народились у місті Солунь (тепер Салоніки, Греція) в сім'ї воєначальника. За походженням болгари[1][2][3] (за менш популярною версією слов'яномовні греки[4][5]).
З 843 Кирило вчився у Константинополі при дворі візантійського імператора Михайла III, де одним з його вчителів був Фотій. Добре знав слов'янську, грецьку, латинську, іврит і арабську мови. Був патріаршим бібліотекарем, викладав філософію в Константинопольській вищій школі. В 40-60-х роках 9 століття брав участь у диспутах з іконоборцями і мусульманами в Сирії. Близько 860 року їздив з дипломатичною місією до хозарів. На шляху до хозарів зупинився в місті Херсонесі, в якому знайшов мощі святого папи Климента (помер у 101). Пізніше брати взяли їх з собою у Велику Моравію і у 867 до Риму.
Мефодій рано вступив на військову службу. Протягом 10 років керував заселеною слов'янами областю Македонії. Був викладачем у Константинопольській вищій школі. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря. Влітку 863 року Кирило і Методій на за князя Ростислава переселились до Моравії, щоб проповідувати християнство. Пізніше Папа Адріан II дав на це дозвіл, а папа Іван VIII підтвердив його.
Перед від'їздом Кирило створив один з перших слов'янських алфавітів (у науці немає єдиного погляду з питання, яку азбуку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю). Кирило і Мефодій перекладали на церковнослов'янську церковні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтир, Апостольські послання.
За запровадження слов'янської мови в богослужінні були звинувачені в єресі. В 866 на виклик Папи Римського Адріана II їздили до Риму. Отримали від нього спеціальне послання, в якому їм дозволялося розповсюджувати слов'янські церковні книги і проводити богослужіння слов'янською мовою.
Після приїзду до Риму Кирило помер. Похований у Базиліці Святого Климента у Римі. Мефодій був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії, і в 870 повернувся до Панонії. Внаслідок інтриг німецьких феодалів деякий час перебував в ув'язненні. В 882–884 жив у Візантії. В середині 884 повернувся до Моравії, де перекладав Біблію на слов'янську мову.
23 июля 1240 г. шведы разгромлены русским войском под руководством Александра Ярославича в битве на реке Неве. Сам Александр, согласно летописям, ранил ярла Биргера – шведского военачальника.
Невская битва - сражение между русскими и шведскими войсками на реке Неве. Целью вторжения шведов был захват устья реки Невы, что давало возможность овладеть важнейшим участком пути «из варяг в греки», находившимся под контролем Великого Новгорода. Воспользовавшись туманом, русские неожиданно напали на шведский лагерь и разгромили врага; только наступление темноты прекратило битву и позволило остаткам шведского войска Биргера, который был ранен Александром Ярославичем. Князь Александр Ярославич за проявленное в битве полководческое искусство и мужество был прозван Невским. Военно-политическое значение Невской битвы состояло в предотвращении угрозы вражеского нашествия с севера и в обеспечении безопасности границ России со стороны Швеции в условиях Батыева нашествия.
Кирило (мирське ім'я —Костянтин; близько 827 — 14 лютого 869) і його старший брат Мефодій (Методій) (мирське ім'я — Михаїл бл. ... Пізніше брати взяли їх з собою у Велику Моравію і у 867 до Риму. Мефодій рано вступив на військову службу. Протягом 10 років керував заселеною слов'янами областю Македонії.
Объяснение:
Кирило (мирське ім'я —Костянтин; близько 827 — 14 лютого 869) і його старший брат Мефодій (Методій) (мирське ім'я — Михаїл бл. 815 — помер між 6 квітня і 19 квітня 885 року) народились у місті Солунь (тепер Салоніки, Греція) в сім'ї воєначальника. За походженням болгари[1][2][3] (за менш популярною версією слов'яномовні греки[4][5]).
З 843 Кирило вчився у Константинополі при дворі візантійського імператора Михайла III, де одним з його вчителів був Фотій. Добре знав слов'янську, грецьку, латинську, іврит і арабську мови. Був патріаршим бібліотекарем, викладав філософію в Константинопольській вищій школі. В 40-60-х роках 9 століття брав участь у диспутах з іконоборцями і мусульманами в Сирії. Близько 860 року їздив з дипломатичною місією до хозарів. На шляху до хозарів зупинився в місті Херсонесі, в якому знайшов мощі святого папи Климента (помер у 101). Пізніше брати взяли їх з собою у Велику Моравію і у 867 до Риму.
Мефодій рано вступив на військову службу. Протягом 10 років керував заселеною слов'янами областю Македонії. Був викладачем у Константинопольській вищій школі. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря. Влітку 863 року Кирило і Методій на за князя Ростислава переселились до Моравії, щоб проповідувати християнство. Пізніше Папа Адріан II дав на це дозвіл, а папа Іван VIII підтвердив його.
Перед від'їздом Кирило створив один з перших слов'янських алфавітів (у науці немає єдиного погляду з питання, яку азбуку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю). Кирило і Мефодій перекладали на церковнослов'янську церковні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтир, Апостольські послання.
За запровадження слов'янської мови в богослужінні були звинувачені в єресі. В 866 на виклик Папи Римського Адріана II їздили до Риму. Отримали від нього спеціальне послання, в якому їм дозволялося розповсюджувати слов'янські церковні книги і проводити богослужіння слов'янською мовою.
Після приїзду до Риму Кирило помер. Похований у Базиліці Святого Климента у Римі. Мефодій був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії, і в 870 повернувся до Панонії. Внаслідок інтриг німецьких феодалів деякий час перебував в ув'язненні. В 882–884 жив у Візантії. В середині 884 повернувся до Моравії, де перекладав Біблію на слов'янську мову.
23 июля 1240 г. шведы разгромлены русским войском под руководством Александра Ярославича в битве на реке Неве. Сам Александр, согласно летописям, ранил ярла Биргера – шведского военачальника.
Невская битва - сражение между русскими и шведскими войсками на реке Неве. Целью вторжения шведов был захват устья реки Невы, что давало возможность овладеть важнейшим участком пути «из варяг в греки», находившимся под контролем Великого Новгорода. Воспользовавшись туманом, русские неожиданно напали на шведский лагерь и разгромили врага; только наступление темноты прекратило битву и позволило остаткам шведского войска Биргера, который был ранен Александром Ярославичем. Князь Александр Ярославич за проявленное в битве полководческое искусство и мужество был прозван Невским. Военно-политическое значение Невской битвы состояло в предотвращении угрозы вражеского нашествия с севера и в обеспечении безопасности границ России со стороны Швеции в условиях Батыева нашествия.