Часть 1. В каждом задании выберите один правильный ответ: 1.В начале XIII века правитель Монгольского государства принял имя:
а) Темучин б) Есугей в) Чингисхах г) Субедей
2. Во главе монгольского войска, двинувшегося на Русь в 1237 г., стоял:
А) Чингисхан Б) Батый В) Мамай Г) Тохтамыш
3.Первый удар монголы под предводительством Батыя нанесли по княжеству:
А) Владимирскому Б) Рязанскому В) Черниговскому Г) Смоленскому
4. Какой русский город держал оборону от монголо-татар 7 недель:
А) Рязань Б) Козельск В) Торжок Г) Киев
5.Укажи имя княгини, которая предпочла смерть монгольскому плену:
1) княгиня Ольга 2) княгиня Евпраксия 3) княгиня Маланья
6.Во сколько лет Александр Невский одержал первую победу?
А)в 24 г Б) в 30 лет В) в 16 лет Г) в 18 лет
7.В 1242 г. произошло столкновение дружин с западно-европейскими рыцарями на
А) реке Неве Б) реке Угре В) Чудском озере Г)реке Ижоре
8.Русь попала в зависимость от Золотой Орды в результате
А) нашествия хана Батыя Б) похода хана Мамая
В) походов Чингисхана Г) набегов половцев
9. Укажите имя князя, о котором идёт речь:
«…Много потрудившись за землю Русскую, за Новгород и за Псков, за все великое княжение, отдавая живот свой и за православную веру», – так писал летописец о князе
А) Андрее Боголюбском Б) Данииле Галицком В) Александре Невском Г) Владимире Мономахе.
10.В каком городе вспыхнуло восстание против ордынского посла и его многочисленной свиты:
А)Тверь Б)Ростов В)Полоцк Г) Киев
11.О каком городе гласит легенда: « И как только татары ринулись к городу, воды озера разлились и стали затоплять город. …..стал уходить под воду. Воды озера сомкнулись над городом. Татары в страхе бежали прочь. И сей град Большой …. невидим стал и оберегаем рукою Божией»
А) Новгород Б)Китеж В) Тверь Г) Галич
12.Какое из перечисленных событий произошло раньше других?
А) Раковорская битва Б) нашествие «Неврюевой рати»
В) Завоевание Руси ханом Батыем Г) битва на реке Кальке
Объяснение:
У Англии нет вечных союзников и постоянных врагов - вечны и постоянны ее интересы.
из речи а английской палате общин (1 марта1858 г.) министра иностранных дел и премьер - министра (1855-1858; 1859-1865) Великобритании виконта Генри Джона Темпла Пальмерапона (1784-1865). Эту речь он произнес во время обсуждения в парламенте британской внешней политики.
В оригенале: У нас нет вечных союзников и у нас нет постоянных врагов, вечны и постоянны наши интересы. Наш долг - защищать эти интересы.
Цитируется как пример образцового прагматизма во внешней политике ...
Завоевание, геноцид, концлагеря, торглвля наркотиками на государсьвенном уравне, информационные войны, создание политических коалиций из бывшых или будущих врагов для войны против очередных врагов - милая, очаровательная внешняя политика
Один день із життя трипільця
Трипільська цивілізація – умовна назва спільності племен, які мешкали на землях сучасної України, Молдови й частини Румунії з 5 400 до 2 750 р. до н. е. З одного боку, здавалося б, неймовірно давно.
Не менш цікавий і устрій трипільців. Це була землеробська цивілізація, що мала екстенсивний метод господарювання. Трипільців оточували величезні території лісостепу з родючими ґрунтами. Це, з одного боку, пояснювало їх чисельність і процвітання. Але це ж згодом стало і причиною загибелі цивілізації. Трипільці за до досконалих знарядь, виготовлених з примітивних матеріалів, вмудрялися (без застосування комбайнів) вирощувати від 8 до 12 центнерів плівчастих пшениць з гектара. Приблизно стільки ж, скільки збирають в наших колгоспах через сім тисяч років. Причому, кремнієвий серп всього в півтора рази поступається в продуктивності сталевому.
Весь устрій життя трипільців диктувався життєвими циклами Земл землеробства. З часом, зрозуміло, землі виснажувалися. Але це аніскільки не засмучувало древніх: площ навколо було скільки завгодно. Тому величезні прототипи міст існували не більш 50-70 років. Потім відбувалося їх ритуальне спалювання (що до власне, і відкрити цивілізацію, але про це пізніше) і населення йшло на нове місце. Приклади таких ритуальних спалювань, до речі, збереглися до наших днів в деяких африканських племенах.
Особлива роль у трипільському суспільстві належала жінці. Її день минав у турботах: вона розтирала зерно, носила воду, годувала живність, розфарбовувала мисочки й глечики, ткала полотно, шила одяг, майструвала зі шкіри взуття – судячи з неймовірної кількості жіночих глиняних статуеток, жінка в трипільському суспільстві користувалася величезним авторитетом.
Знаряддя праці і зброя виготовлялися з кісток тварин, кременя і каменя, іноді з міді, існують свідоцтва торгівлі заготівками з кременя.
Трипільці вирощували плівчасту пшеницю, плівчастий і голозернистий овес, просо, горох, ячмінь, боби, виноград, аличу, абрикоси. Для обробки землі застосовували підсічну або підсічно-вогняну систему землеробства. Розводили крупну і дрібну рогату худобу, свиней, коней. Полювали за до луку і стріл. Використовували на полюванні собак. Високого рівня досягло гончарне ремесло. Трипільська кераміка займала одне з видних місць в Європі того часу по досконалості виготовлення та розпису.
Очевидно, все життя трипільців проходило в строгих і складних ритуалах. Кожен будинок був храмом, де стояли вівтарі із статуетками богинь з товстими стегнами, прародительок Великої Матері Богів античного світу. Мабуть, що і маленькі глиняні тварини служили не дитячими іграшками, а ідолами. Особливо багато ліпили зображень биків і корів.
Типовий трипілець жив на "хуторі", який складався з 7-15 малих сімей, швидше за все близьких родичів. Такий б життя мало чим відрізнявся від устрою інших розвинених суспільств того часу – Північної Африки, Центральної Америки.
Однак мешкали трипільці не лише на хуторах, але й у величезних, як на той час, містах. Вони знали, як облаштувати життя багатотисячних колективів, як цими колективами керувати. Безсумнівно, у них були і міський "голова", і бюрократія, і "міліція". А можливо, і самобутні ЖЕКи, РАГСи, витверезники, в'язниці.
Життя трипільців було тихим, мирним, спокійним. Адже в них не було ворогів. Лук – улюблена зброя. Але ознак військових зіткнень немає. Знайдено лише сліди незначних конфліктів – кілька десятків (всього-на-всього) наконечників стріл чи в тому чи в іншому місці. Схоже, що на трипільські поселення не тиснули дикі степові племена – їх у той час просто не існувало. Хоча коня й було приручено, але, судячи по збруї, у військових цілях його не використовували.