Система виховання у Давньому Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
Греція:
У Давній Греції, яку утворювали невеликі рабовласницькі міста-держави, найоригінальніші системи виховання існували в Спарті - головному місті Лаконії, і в Афінах - головному місті Аттіки, які виховували дітей заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).
У Спарті виховання мало військово-фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна - захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці (лесха) і повертали батькам лише здорових дітей. З семи років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах вихованців привчали зносити голод, холод і спеку. Вони спали на земляній підлозі, отримували на рік тільки один плащ, погано харчувалися. Майже весь час їх тренували зі стрибків, бігу, метання списа та диска, боротьби, а на дозвіллі вони розважалися військовими іграми, вчилися співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів (криптіях). З 15-річного віку юнаки мали право носити зброю і брали участь у криптіях. Кожен рік навчання завершувався публічними випробуваннями - агонами.
ПЕРЕСТРОЙКА — официальный курс развития страны, провозглашенный правящей верхушкой СССР во главе с М. Горбачевым в 1985 г. Совокупность действий партийно государственного руководства страны, спровоцировавших масштабный кризис, приведший к распаду государственности, развалу экономической системы страны и упадку социально-духовной сферы. Один из самых драматичных периодов отечественной истории, который закончился ликвидацией целого государства и открыл эпоху глубочайшего системного кризиса, охватившего все без исключения сферы российской жизни, последствия которого в стране еще долго будут сказываться. Хронологические рамки перестройки — 1985–91 гг. В 1985 г. апрельский Пленум ЦК КПСС, возглавляемый пришедшим месяцем ранее к власти генеральным секретарем ЦК КПСС М. Горбачевым, провозгласил курс на «ускорение социально-экономического развития» страны. Именно тогда были заложены основы концепции перестройки. Предполагалось, что принятие решительных мер по преодолению обозначившегося снижения темпов экономического роста, отставания таких отраслей промышленности, как машиностроение, от мирового уровня в относительно короткие сроки позволит вывести народное хозяйство СССР на новые рубежи, что, в свою очередь, активизирует социальную политику и приведет к заметному улучшению благосостояния граждан страны. Для этого предусматривалось усовершенствовать структуру управления экономикой и стимулирование материальной заинтересованности трудящихся в результате своего труда. Однако уже первые попытки проведения курса на ускорение провалились, встретив сопротивление со стороны многочисленного бюрократического аппарата. Неудачей обернулись 2 первые общегосударственные кампании нового руководства: борьба с пьянством и борьба с нетрудовыми доходами. В результате антиалкогольной кампании количество потребления спиртного (даже с учетом всех видов суррогатов) сократилось на треть, вновь достигнув уровня 1986 г. только в 1994 г., а кроме того, был зафиксирован рост ожидаемой продолжительности жизни. Однако проведенная без подготовки общественного мнения, эта кампания обернулась резким сокращением продажи спиртного в стране, появились «винные очереди», повысились цены на алкоголь, велась варварская вырубка виноградников. Все это привело к росту социального напряжения, спекуляции самогоном и, как следствие, «сахарному кризису». Столь же плачевной по результатам была и вторая инициатива М. Горбачева, от которой пострадали не воротилы «теневой экономики», воровавшие при попустительстве коррумпированной бюрократии, а реальные производители продукции, прежде всего сельскохозяйственной. Это привело к росту цен на продовольствие и дефициту товаров на прилавках. Источни
Рим:
Система виховання у Давньому Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
Греція:
У Давній Греції, яку утворювали невеликі рабовласницькі міста-держави, найоригінальніші системи виховання існували в Спарті - головному місті Лаконії, і в Афінах - головному місті Аттіки, які виховували дітей заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).
У Спарті виховання мало військово-фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна - захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці (лесха) і повертали батькам лише здорових дітей. З семи років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах вихованців привчали зносити голод, холод і спеку. Вони спали на земляній підлозі, отримували на рік тільки один плащ, погано харчувалися. Майже весь час їх тренували зі стрибків, бігу, метання списа та диска, боротьби, а на дозвіллі вони розважалися військовими іграми, вчилися співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів (криптіях). З 15-річного віку юнаки мали право носити зброю і брали участь у криптіях. Кожен рік навчання завершувався публічними випробуваннями - агонами.