Блок ІІ «Повість минулих літ» про походження та звичаї східних слов’ян…Поляни, що жили особно, як ото ми сказали, були з роду слов’янського і назвалися полянами, а деревляни теж (пішли) від слов’ян і називалися деревлянами. Радимичі ж і в’ятичі (походять) од ляхів. Бо було в ляхів два брати — (один) Радим, а другий Вятко. І, прийшовши, сіли вони: Радим на (ріці) Сожу, (од якого) й прозвалися радимичі, а Вятко сів своїм родом по Оці; од нього прозвалися в’ятичі. І жили в мирі поляни, і деревляни, і сіверяни, і радимичі, і в’ятичі, і хорвати. Дуліби тоді жили по Бугу, де нині волиняни, а уличі (й) тиверці сиділи по (другому) Бугу і по Дніпру; сиділи вони також поблизу Дунаю і було множество їх, бо сиділи вони по Бугові й по Дніпру аж до моря, і єсть городи їх і до сьогодні…(Усі племена) мали ж свої обичаї, і закони предків своїх, і заповіти, кожне — свій норов. Так, поляни мали звичай своїх предків, тихий і лагідний, і поштивність до невісток своїх, і до сестер, і до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до діверів велику пошану мали. І весільний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили (її) ввечері; а на завтра приносили (для її родини) те, що за неї дадуть. А деревляни жили подібно до звірів, жили по-скотськи: і вбивали вони один одного, (і) їли все нечисте, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води. А радимичі, і в’ятичі, і сіверяни один обичай мали: жили вони в лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, і срамослів’я (було) в них перед батьками і перед невістками. І весіль не бувало в них, а ігрища межи селянами. І сходилися вони на ігрища, на пляси і на всякі бісівські пісні, і тут умикали жінок собі, — із якою ото хто умовився. Мали ж вони по дві і по три жони. А коли хто вмирав — чинили вони тризну над ним, а потім розводили великий вогонь і, поклавши на вогонь мерця, спалювали (його). А після цього, зібравши кості, вкладали (їх) у невеликий посуд і ставили на придорожньому стовпі, як (це) роблять в’ятичі й нині. Сей же обичай держали і кривичі, й інші погани, не відаючи закону божого, бо творили вони самі собі закон…? Дайте відповідь на запитання. 1. З’ясуйте значення слів, які вам незрозумілі. 2. Обговоріть і визначте перелік головних думок, наведених у тексті. 3. Що повідомив автор джерела про походження слов’ян? 4. Яку інформацію про звичаї східних слов’ян можна отримати із джерела? 5. Наведіть факти з тексту, що свідчать про відображення у звичаях східних слов’ян язичницького світогляду.
1)Понятие «Новая история» появилось в Италии в эпоху Возрождения, как элемент предложенного гуманистами трехчленного деления истории на древнюю, среднюю и новую.
2)Но́вое вре́мя, или Новая история — период в истории человечества, находящийся между Средневековьем и Новейшим временем.
3)Как правило, в советской историографии, в рамках формационной теории, её начало связывали с Английской революцией середины XVII века, начавшейся в 1640 году.
Рассмотрение событий, связанных с Новым временем, завершается Первой мировой войной (1914—1918).
Слово «век» имеет два значения. Это не только «100-летний период», но и «исторический период, эпоха чего-то». В этом смысле он используется в названии параграфа «Юстиниановская эпоха» в учебнике средневековой истории. Император Юстиниан правил Византией с 387 по 565 годы в течение 38 лет. За это время государство процветало, достигнув максимальной мощности. Построено много архитектурных памятников. Правление Юстиниана - это неотъемлемый период византийской истории со своими особенностями. Поэтому ее можно назвать «эпохой Юстиниана».