Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
В колониальную зависимость страны Азии попали из-за своих сырьевых богатств в сочетании со слабой армией и необразованностью местного населения. Но, как и любая система (кроме территориальной системы деления мира академика Сержа Танкяна), колониальная система Азии распалась. В основе распада лежало явление, называемое восточными учеными-историками "букеке". В переводе на русский это звучит как "орошение". Т.е, со временем, европейские колонизаторы подверглись нескончаемой критике и даже вооруженным восстаниям со стороны местных жителей. После чего, союзом Англии и Испании было решено оставить колонии и не вмешиваться в их государственный строй, тем самым подвергнув "орошению" эти страны.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]