Берестейська унія була спробою реалізувати ідею єдності християнських церков, що зародилася 1054 р. після офіційного розколу християнства на західну та східну гілки, а згодом перетворилася на ідею прилучення православних до католицизму.
Берестейська унія була "раною в тілі руського народу", що розколола його на два ворожі табори, сприяла посиленню впливів Риму, полонізації українців та білорусів
Реформація - соціально-політичний рух XVI – XVII ст., спрямований проти католицької церкви. Реформаційний рух поклав початок новому напрямкові християнського вчення - протестантизмові. Протестантська церква оголошувала свою незалежність від влади папи Римського. Реформація охопила багато європейських країн. Не оминула вона й Польщі та Великого князівства Литовського, у складі яких перебували українські землі. Уряди обох держав спробували перешкоджати поширенню реформаційних ідей. У 1520 р. з'явилася грамота Сигізмунда І, яка під загрозою ув’язнення й конфіскації майна забороняла завозити з-за кордону книжки Лютера. Справа істотно змінилася після перетворення Тевтонського (Прусського) ордену на світську державу із спадковим монархом. Державною релігією в Пруссії було проголошено лютеранство. Територіальна близькість Пруссії до Польщі й Литви зумовила швидке поширення на їхніх землях реформаційних ідей та нових віровчень. Річ Посполита стала, за висловом сучасників, притулком єретиків - так католицька церква називала людей некатолицької віри.
На українських землях нечисленні осередки протестантизму почали з'являтись у 30-40-х рр. XVI ст.
Человек тоже естествен: во-первых, по своему происхождению, и, во-вторых,
по своей природе, т.е. биологической основе своего существования. Человека
можно рассматривать и как физическое тело и как биологическое существо,
хотя он не сводится к этому.
В настоящее время в науке утвердилось представление, что человек-
биосоциальное существо, соединяющее в себе биологическую и социальную
компоненты. С этим можно согласиться, не забывая: 1)что человека можно
рассматривать и с физической точки зрения и изучать происходящие в нем
химические процессы; 2) что не только человек обладает социальной формой
существования, но и многие животные. Более того, с каждым годом этология
накапливает все больше данных, свидетельствующих о том, что социальное
поведение человека во многом генетически детерминировано.
Еще в античной философии много внимания уделялось определению природы
человека. Киники видели ее в естественном образе жизни и ограничении
желаний и материальных потребностей; Эпикур – в чувствах, общих у человека
и животных; Сенека и стоики – в разуме. В западной философии, особенно в
марксизме, на передний план выдвинулось представление о социальной сущности
человека.
С точки зрения современной науки более точно разделять биологическую
предопределенность существования человека и его родовую (собственно
человеческую) сущность. Поисками границ между биологическими и специфически
человеческим занимается наука, получившая название социобиологии. Эта наука
в применении к изучению человека находится на стыке естественнонаучного и
гуманитарного знания.
Итак, человек как предмет естественнонаучного познания может
рассматриваться в трех аспектах: 1) происхождение; 2) соотношение в нем
естественного и гуманитарного; 3) изучение специфики человека методами
естественнонаучного познания. Первое направление, традиционно называемое
антропологией, изучает: когда, от кого и как произошел человек и чем он
отличается от животных; второе направление – социобиология – изучает
генетическую основу человеческой деятельности и соотношение
физиологического и психического в человеке; к третьему направлению
относится изучение естественнонаучным путем мозга человека, его сознания,
души и т. п.
Объяснение:
Відповідь:
Берестейська унія була спробою реалізувати ідею єдності християнських церков, що зародилася 1054 р. після офіційного розколу християнства на західну та східну гілки, а згодом перетворилася на ідею прилучення православних до католицизму.
Берестейська унія була "раною в тілі руського народу", що розколола його на два ворожі табори, сприяла посиленню впливів Риму, полонізації українців та білорусів
Реформація - соціально-політичний рух XVI – XVII ст., спрямований проти католицької церкви. Реформаційний рух поклав початок новому напрямкові християнського вчення - протестантизмові. Протестантська церква оголошувала свою незалежність від влади папи Римського. Реформація охопила багато європейських країн. Не оминула вона й Польщі та Великого князівства Литовського, у складі яких перебували українські землі. Уряди обох держав спробували перешкоджати поширенню реформаційних ідей. У 1520 р. з'явилася грамота Сигізмунда І, яка під загрозою ув’язнення й конфіскації майна забороняла завозити з-за кордону книжки Лютера. Справа істотно змінилася після перетворення Тевтонського (Прусського) ордену на світську державу із спадковим монархом. Державною релігією в Пруссії було проголошено лютеранство. Територіальна близькість Пруссії до Польщі й Литви зумовила швидке поширення на їхніх землях реформаційних ідей та нових віровчень. Річ Посполита стала, за висловом сучасників, притулком єретиків - так католицька церква називала людей некатолицької віри.
На українських землях нечисленні осередки протестантизму почали з'являтись у 30-40-х рр. XVI ст.
Пояснення: