А. Поясніть, чим відрізняються поняття «абсолютна монархія», «парламентська монархія», «шляхетська (аристократична) республіка. У відповідніть указані фо- рми правління та назви держае Франція, Іспанія, Священна Римська імперія, Нідерланди, Англія. Річ Посполита. Б. Хто такі магнати? Чи належали вони до шляхетської верстви? Чим відрізнялися від пересічних шляхтичів? В. Чому Річ Посполиту називали державою «двох народів»? Обміркуйте в групах.

Масони - члени релігійно-етичних організацій «вільних каменярів», що зародилися в Західній Європі в період Середньовіччя. Дуже поширилися в зв'язку з французькою революцією кінця XVIII ст.

Головна ідея масонів: «Увесь світ - це одна велика республіка, де всі народи - одна сім'я».

Основне гасло масонів: «Свобода, Рівність, Братерство».

Цілі масонських організацій:

Вдосконалення людини, її внутрішнього світу як вдосконалення суспільства і позбавлення її від недоліків своєю високоморальною поведінкою. Один з основних принципів - невтручання в політику.

Об'єднання всіх народів світу на основі братства, рівності, взаємодо в розумне суспільство, «кожний член якого робить свій внесок, щоб воно було корисним і приємним для всіх».

Особливості діяльності масонських організацій в Україні:

Політичний характер масонських організацій - лож (від французького ~ «löge» - місце зборів).

Хоч масонство заперечувало національні межі, але дух вільнодумства в умовах України формував протест проти національного гноблення.

Тому серед українських масонів поширювалися ідеї слов'янської федерації, в якій українці були б рівними серед рівних, а також ідея державності України.

Члени масонських організацій (лож): лікарі, архітектори, літератори, купці.

В Україні - багато представників старшинсько-шляхетських родин.

Центр масонського руху в Україні: в останній чверті XVIII ст. центром став Київ.

населення України вже набридли революція й хаос. Закономірно, що ці настрої переважали серед заможних селян, дрібних підприємців та бізнесменів, великих землевласників. Австрійці та німці в Україні також всіляко прагнули відновити порядок і прискорити вивезення продуктів. Тому між 24 і 26 квітня представники цих груп таємно домовилися замінити Центральну Раду консервативним українським урядом на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським.

29 квітня 1918 р., на з'їзді, скликаному в Києві Лігою землевласників, на який з усієї України прибуло 6500 делегатів, було проголошено Україну Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським, закликавши його «врятувати країну від хаосу і беззаконня». Переворот відбувся майже безкровно, лише в сутичці із січовими стрільцями загинуло троє вірних гетьманові офіцерів. Того ж дня П. Скоропадський разом із прибічниками оголосив про встановлення «Української Держави». Це була держава монархічного типу на чолі з гетьманом.

Скасовуючи такі нововведення Центральної Ради, як націоналізація великих маєтків та культурна автономія, гетьман увів окрему категорію громадян-козаків (які фактично були заможними селянами), сподіваючись, що вони стануть основною соціальною опорою режиму.

Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Німеччиною, яку гетьман навіть встиг відвідати з офіційним візитом, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Швецією, Італією, Швейцарією, а загалом ще із 30 державами.

На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу.

На той час Україна досягла значних успіхів у галузі науки, освіти та культури, хоч гетьман П.Скоропадський був професійним військовим. Його універсалом створюється Українська Академія наук (що існує й досі; першим її президентом став В. Вернадський); українська мова визнається державною; засновуються два державні українські університети — в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 (!) українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурні заклади.

29 квітня 1918 р. гетьман скасував закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків, але план їхнього викупу та розподілу між селянами було ухвалено лише в листопаді.

Невирішеність аграрного питання разом з поразкою Німеччини в Першій світовій війні, що позбавило гетьманську державу опори та гаранта стабільності, призвело до краху Гетьманату.