Вече- народное собрание в древней и средневековой Руси — и во всех народах славянского происхождения, до образования государственной власти раннефеодального общества — для обсуждения общих дел и непосредственного решения насущных вопросов общественной, политической и культурной жизни; одна из исторических форм прямой демократии на территории славянских государств. Участниками веча могли быть «мужи» — главы всех свободных семейств сообщества (племени, рода, поселения, княжества). Их права на вече могли быть равными либо различаться в зависимости от социального статуса.Племенное княжение-форма социальной организации восточно-славянского общества в период разложения первобытнообщинного строя и формирования государственности. Союзы племен носили не только родовой, но и территориально-политический характер. Образование союзов — этап на пути складывания государственности восточных славян. Полюдье сбора дани с восточнославянских племён Погост-административно-территориальная единица на Руси,тип населённого пункта. Кириллица- Старославянская азбука: то же, что кирилли́ческий (или кири́лловский) алфави́т: одна из двух (наряду с глаголицей) древних азбук для старославянского языка. Посадник-глава города, «посаженный» (назначенный) князем (первоначально, затем вечем), в землях, входивших в состав Древнерусского государства. Посадник подчинялся народному вече и контролировал власть князя. Посадник ведал охраной правопорядка, судом, подписанием дипломатических договоров. Под рукой посадника находилось посадское войско. Вервь- древняя общинная организация на Руси и у хорватов; местная община с определенными поземельными границами и круговою ответственностью в определенных случаях. Князь- глава феодального монархического государства или отдельного политического образования. в IX-XVI веках у славян и некоторых др. народов; представитель феодальной аристократии; позднее — высший дворянский титул, в зависимости от важности приравниваемый к принцу или к герцогу в Западной и Южной Европе, в Центральной Европе (бывшей Священной Римской империи) этот титул именуется фюрст, а в Северной — конунг. Дружина-княжеское войско.
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
Полюдье сбора дани с восточнославянских племён
Погост-административно-территориальная единица на Руси,тип населённого пункта.
Кириллица- Старославянская азбука: то же, что кирилли́ческий (или кири́лловский) алфави́т: одна из двух (наряду с глаголицей) древних азбук для старославянского языка.
Посадник-глава города, «посаженный» (назначенный) князем (первоначально, затем вечем), в землях, входивших в состав Древнерусского государства. Посадник подчинялся народному вече и контролировал власть князя. Посадник ведал охраной правопорядка, судом, подписанием дипломатических договоров. Под рукой посадника находилось посадское войско.
Вервь- древняя общинная организация на Руси и у хорватов; местная община с определенными поземельными границами и круговою ответственностью в определенных случаях.
Князь- глава феодального монархического государства или отдельного политического образования. в IX-XVI веках у славян и некоторых др. народов; представитель феодальной аристократии; позднее — высший дворянский титул, в зависимости от важности приравниваемый к принцу или к герцогу в Западной и Южной Европе, в Центральной Европе (бывшей Священной Римской империи) этот титул именуется фюрст, а в Северной — конунг.
Дружина-княжеское войско.
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська