Я просыпаюсь в мягкой и теплой постели. Мама целует меня в щеку, улыбается и зовет завтракать. На столе мои любимые бутерброды и горячий ароматный чай. Я бегу в школу, меня ждет мой уютный класс, мои любимые друзья.
Бабушка всегда говорит, что нужно благодарить жизнь, благодарить Бога за то, что мы имеем.
Я знал, что принято говорить людям, когда они тебе дают что-то нужное, или делают для тебя что-то хорошее. Но я не мог понять, почему я должен благодарить жизнь за то, что у меня итак есть.
И тогда бабуля напомнила мне про войну. На земле всегда шли войны. И даже сейчас в отдельных уголках мира люди воюют друг с другом. Бабушка открыла поисковый сервис в Интернете и нашла картинки по запросу «война», чтобы показать мне. Я увидел разрушенные города, огонь, дым, кровь, слезы и страдания на лицах людей, детей, которые остались без родителей. Я представил, что мог бы спать на сырой земле, вздрагивая от грохота взрывов и перестрелок, мне бы нечего было кушать. Могло бы случится так, что однажды мама не разбудила бы меня, потому, что ее больше нет.
Я узнал, что и мой прадедушка сражался за нашу Родину в Великой отечественной войне. Фашистские захватчики хотели уничтожить наш народ, отнять у него счастливую и свободную жизнь. Но храбрая советская армия одержала победу.
Тогда меня охватила гордость и радость за то, что я потомок своего прадеда. Я почувствовал себя благодарным ему.
Но почему люди всегда воюют? Я хочу, чтобы в веках на Земле царил Мир!
После разговора с бабушкой, я задумался над тем, что же я могу сделать ради сохранения того, что сейчас имею.
Во-первых, я должен быть благодарным своей семье, своему дому, школе, друзьям, учителям, просто за то, что они есть, за их улыбки и поддержку;
Во-вторых, я должен помнить о войне, о заслугах великих героев-защитников, об их бесстрашии и вере в победу;
В-третьих, я должен учиться любить и понимать людей, которые меня окружают.
А еще, я должен быть мужественным, смелым и справедливым. Ведь войны возникают из-за злости и жадности, презрения и ненависти. К сожалению, злые помыслы существуют столько, сколько живо человечество, поэтому войны не прекращают вспыхивать между людьми. И как бы я не старался выполнять главные правила сохранения Мира, может случиться так, что найдется тот, кто сможет его нарушить. Поэтому всегда необходимо быть готовым защищать своих любимых, защищать свою Родину, свои традиции и независимость.
Неандертальці займалися збиранням і полюванням. Жили в невеликих родових общинах, що складалися з двох-чотирьох родин, у яких існував чіткий розділ роботи за віковою й статевою ознаками. Надобщинних утворень не існувало і контакти одних общин з іншими могли відбуватися тільки для пошуку статевих партнерів. Неандертальці турбувалися про хворих і скалічених, принаймні по кілька років, якщо мали вдосталь їжі[3].
Вони, хоча невідомо чи всі, ховали своїх померлих. Знахідки у місцях життя неандертальців відокремлених і добре збережених черепів дають підстави вважати, що поховання було двоетапним: спочатку померлого ховали, а коли труп розкладався, діставали з могили череп. Деякі з неандертальців практикували канібалізм, що могло відбуватися як через голод, так і в ході обрядів. Хоча існують знахідки насічок на неандертальських знаряддях і покривання померлих вохрою, лишається під питанням, чи може це свідчити про наявність релігії, чи їх призначення було чисто утилітарним. Так, вохрою вони могли покривати себе за життя з гігієнічною метою[3].
Вважається, що у часи співіснування з кроманьйонцями, неандертальці перейняли від них виготовлення складніших знарядь, прикрас, використання символів. Контакти з людьми нового типу дали поштовх до розвитку власного мистецтва, зокрема прикрас. Однак неандертальці більше наслідували зразки їхньої культури, а не створювали нові, що стало однією з підстав їх витіснення людьми сучасного типу[6].
Водночас знайдені наскельні малюнки датовані 65-74 тис. років тому і вироби з черепашок 115—120 тис. років тому — це свідчить про наявність у неандертальців початків власного мистецтва. Живопис і артефакти знайдені у печерах Ла Пасьєга, Мальтравьєсо і Ардалес на північному сході, заході і півдні Іспанії.[7]
Неандертальці вміли використовувати саморобні інструменти та зброю, але, мабуть, у них не було метальної зброї - здобич вбивали ударом коротких списів, про що свідчать сліди розвинених м'язів на кістках правої руки. Це дивно, бо існує думка, що предки неандертальців гейдельберзькі люди (Homo heidelbergensis) (за сотні тисяч років до епохи неандертальців) використовували метальні списи знайдені поблизу м. Шенінген (нім. Schöningen).
На березі Луари в містечку Ля Рош-Котар (фр. La Roche-Cotard) був знайдений камінь приблизно 10 см заввишки, що має деяку схожість із людським обличчям. Це - шматок кременю з природним отвором, в який хтось забив плоский уламок кістки, закріплений, до того ж, кам'яним "клинцем". Створений предмет віддалено нагадує морду якоїсь тварини (можливо нагадує тільки нам – потомкам кроманьйонців). Камінь датований 35 тис. років тому. Це є свідченням, що у неандертальців було уявлення про мистецтво. Втім, аналогічних «личин» на інших стоянках поки не виявлено, що не дозволяє зробити однозначний висновок про існування подібного мистецтва
З неандертальцями пов'язані паралельні подряпини на кістках (Арсі-сюр-Кюр фр. Arcy-sur-Cure, Молодова), ямки на кам'яній плиті (Ля Феррассі фр. La Ferrassie). Іноді знаходять прикраси у вигляді просвердлених зубів тварин, що датуються близько 30-34 тис. років тому. Зразками справжніх малюнків є зображення тварини, видряпане на кістці зубра з стоянки Пронятин (поблизу Тернополя) з датуванням близько 30-40 тис. років тому, і не дуже чітка фігура оленя або лося на лопатці
Я просыпаюсь в мягкой и теплой постели. Мама целует меня в щеку, улыбается и зовет завтракать. На столе мои любимые бутерброды и горячий ароматный чай. Я бегу в школу, меня ждет мой уютный класс, мои любимые друзья.
Бабушка всегда говорит, что нужно благодарить жизнь, благодарить Бога за то, что мы имеем.
Я знал, что принято говорить людям, когда они тебе дают что-то нужное, или делают для тебя что-то хорошее. Но я не мог понять, почему я должен благодарить жизнь за то, что у меня итак есть.
И тогда бабуля напомнила мне про войну. На земле всегда шли войны. И даже сейчас в отдельных уголках мира люди воюют друг с другом. Бабушка открыла поисковый сервис в Интернете и нашла картинки по запросу «война», чтобы показать мне. Я увидел разрушенные города, огонь, дым, кровь, слезы и страдания на лицах людей, детей, которые остались без родителей. Я представил, что мог бы спать на сырой земле, вздрагивая от грохота взрывов и перестрелок, мне бы нечего было кушать. Могло бы случится так, что однажды мама не разбудила бы меня, потому, что ее больше нет.
Я узнал, что и мой прадедушка сражался за нашу Родину в Великой отечественной войне. Фашистские захватчики хотели уничтожить наш народ, отнять у него счастливую и свободную жизнь. Но храбрая советская армия одержала победу.
Тогда меня охватила гордость и радость за то, что я потомок своего прадеда. Я почувствовал себя благодарным ему.
Но почему люди всегда воюют? Я хочу, чтобы в веках на Земле царил Мир!
После разговора с бабушкой, я задумался над тем, что же я могу сделать ради сохранения того, что сейчас имею.
Во-первых, я должен быть благодарным своей семье, своему дому, школе, друзьям, учителям, просто за то, что они есть, за их улыбки и поддержку;
Во-вторых, я должен помнить о войне, о заслугах великих героев-защитников, об их бесстрашии и вере в победу;
В-третьих, я должен учиться любить и понимать людей, которые меня окружают.
А еще, я должен быть мужественным, смелым и справедливым. Ведь войны возникают из-за злости и жадности, презрения и ненависти. К сожалению, злые помыслы существуют столько, сколько живо человечество, поэтому войны не прекращают вспыхивать между людьми. И как бы я не старался выполнять главные правила сохранения Мира, может случиться так, что найдется тот, кто сможет его нарушить. Поэтому всегда необходимо быть готовым защищать своих любимых, защищать свою Родину, свои традиции и независимость.
Вони, хоча невідомо чи всі, ховали своїх померлих. Знахідки у місцях життя неандертальців відокремлених і добре збережених черепів дають підстави вважати, що поховання було двоетапним: спочатку померлого ховали, а коли труп розкладався, діставали з могили череп. Деякі з неандертальців практикували канібалізм, що могло відбуватися як через голод, так і в ході обрядів. Хоча існують знахідки насічок на неандертальських знаряддях і покривання померлих вохрою, лишається під питанням, чи може це свідчити про наявність релігії, чи їх призначення було чисто утилітарним. Так, вохрою вони могли покривати себе за життя з гігієнічною метою[3].
Вважається, що у часи співіснування з кроманьйонцями, неандертальці перейняли від них виготовлення складніших знарядь, прикрас, використання символів. Контакти з людьми нового типу дали поштовх до розвитку власного мистецтва, зокрема прикрас. Однак неандертальці більше наслідували зразки їхньої культури, а не створювали нові, що стало однією з підстав їх витіснення людьми сучасного типу[6].
Водночас знайдені наскельні малюнки датовані 65-74 тис. років тому і вироби з черепашок 115—120 тис. років тому — це свідчить про наявність у неандертальців початків власного мистецтва. Живопис і артефакти знайдені у печерах Ла Пасьєга, Мальтравьєсо і Ардалес на північному сході, заході і півдні Іспанії.[7]
Неандертальці вміли використовувати саморобні інструменти та зброю, але, мабуть, у них не було метальної зброї - здобич вбивали ударом коротких списів, про що свідчать сліди розвинених м'язів на кістках правої руки. Це дивно, бо існує думка, що предки неандертальців гейдельберзькі люди (Homo heidelbergensis) (за сотні тисяч років до епохи неандертальців) використовували метальні списи знайдені поблизу м. Шенінген (нім. Schöningen).
На березі Луари в містечку Ля Рош-Котар (фр. La Roche-Cotard) був знайдений камінь приблизно 10 см заввишки, що має деяку схожість із людським обличчям. Це - шматок кременю з природним отвором, в який хтось забив плоский уламок кістки, закріплений, до того ж, кам'яним "клинцем". Створений предмет віддалено нагадує морду якоїсь тварини (можливо нагадує тільки нам – потомкам кроманьйонців). Камінь датований 35 тис. років тому. Це є свідченням, що у неандертальців було уявлення про мистецтво. Втім, аналогічних «личин» на інших стоянках поки не виявлено, що не дозволяє зробити однозначний висновок про існування подібного мистецтва
З неандертальцями пов'язані паралельні подряпини на кістках (Арсі-сюр-Кюр фр. Arcy-sur-Cure, Молодова), ямки на кам'яній плиті (Ля Феррассі фр. La Ferrassie). Іноді знаходять прикраси у вигляді просвердлених зубів тварин, що датуються близько 30-34 тис. років тому. Зразками справжніх малюнків є зображення тварини, видряпане на кістці зубра з стоянки Пронятин (поблизу Тернополя) з датуванням близько 30-40 тис. років тому, і не дуже чітка фігура оленя або лося на лопатці