В тексте представлены: В конце V в. до н. э. ваны семи царств, существовавших в Китае, объявили себя «сыновьями неба» и правителями всей Поднебесной. Начался период «сражающихся царств». Самым сильным оказалось государство Цинь на западе Китая. В гг. до н. э. его правитель завершил объединение страны и принял имя Цинь Шихуанди - первый император Цинь.Государство Цинь занимало долины Хуанхэ и Янцзы и вело завоевание южных земель Китая. В правление Цинь Шихуанди были увеличены подати. За малейшее преступление в рабство обращали не только самого преступника, но и всю его семью. Рабы трудились в хозяйствах правителя, на государственных работах.К северу от Китая обитали племена кочевников сюнну, совершавшие опустошительные набеги на прилегающие территории. Для защиты от этих нашествий Цинь Шихуанди в 221 г. до н. э. приказал начать строительство каменной стены. Великая Китайская стена стала одним из самых грандиозных сооружений в мире. Она протянулась на 4 тыс. км, но полной защиты от кочевников стена не обеспечила.После смерти Цинь Шихуанди в 210 г. до н. э. по всей империи Цинь вспыхнули восстания. В 207 г. до н. э. войско повстанцев под командованием старосты крестьянской общины Лю Бана захватило столицу империи - Сяньян. Правители Цинь были уничтожены. Возникла новая империя во главе с потомками Лю Бана - государство Хань.В империи Хань некоторые законы были смягчены, подати снижены, но в целом политика была направлена на объединение Китая. Одной из главных задач оставалась также борьба с сюнну.Первый период существования империи Хань отмечен расцветом хозяйства и культуры. Недаром китайцы и поныне называют себя ханьцами. Осваивались новые земли, строились дамбы и каналы, росли города. Во II в. до н. э. возник Великий шелковый путь, связавший Китай с далекими странами на западе.В Китае существовал хотя и сложный, но совершенный порядок управления. Основы его заложил еще до объединения страны мыслитель Шан Ян (гг. до н. э.). Были ограничены права знати, введено 12 рангов знатности, которые мог пройти любой человек, даже из низов общества, обладавший талантами. Чиновники полностью подчинялись правителю. Для усиления власти вана Шан Ян боролся с почитанием родителей. Он говорил: чиновник, почитающий родителей, изменяет своему государю.В государстве Хань во многом сохранился порядок управления, созданный мыслителем, но наказания за почтительность к родителям были отменены. Правители стремились, чтобы чиновники относились к ним как к своим отцам, а жители страны так же относились к чиновникам.Со временем в империи Хань росли налоги и ужесточались законы. Знать выходила из повиновения, вспыхивали восстания бедноты (восстания «краснобровых», «желтых повязок» и др.). В начале III в. н. э. Ханьское государство погибло.
Найважливішою особливістю середньовічної культури є особлива роль християнського віровчення і християнської церкви. В умовах загального занепаду культури відразу після розпаду Римської імперії, тільки церква протягом багатьох століть залишалася єдиним соціальним інститутом, загальним для всіх країн, племен і держав Західної Європи. Церква була не тільки чільним політичним інститутом, а й мала домінуючий вплив безпосередньо на свідомість населення. В умовах важкого і мізерного життя, на тлі вкрай обмежених і малодостовірних знань про навколишній світ, Церква пропонувала людям струнку систему знань про світ, його устрій, діючих в ньому силах. Ця картина світу цілком визначала менталітет віруючих селян і городян і грунтувалася на образах і тлумаченнях Біблії. Все культурне життя європейського суспільства цього періоду в значній мірі визначалося християнством. Величезну роль в житті суспільства того часу відігравало чернецтво: ченці брали на себе зобов'язання «відходу зі світу» , безшлюбності, відмови від майна. Однак уже в VI столітті монастирі перетворилися в сильні, нерідко - дуже багаті центри, що володіють рухомим і нерухомим майном. Багато монастирів були центрами освіти і культури. Однак не слід думати, що становлення християнської релігії в країнах Західної Європи проходило гладко, без труднощів і протиборства у свідомості людей зі старими язичницькими віруваннями населення було традиційно прихильне до язичницьких культів і проповідей і опису житія святих було недостатньо для навернення його в справжню віру. У нову релігію звертали за до державної влади. Однак і довгий час після офіційного визнання єдиної релігії, духовенству доводилося боротися зі стійкими пережитками язичництва в середовищі селянства. Церква знищувала капища і ідолів, забороняла поклонятися божкам і здійснювати жертвопринесення, влаштовувати язичницькі свята і ритуали. Суворі покарання погрожували тим, хто займався ворожіннями, віщуваннями, заклинаннями або просто вірив в них. Багато язичницьких звичаїв, проти яких боролася церква, були явно аграрного Походження. Так , в «переліку забобонів і язичницьких звичаїв», складеного у Франції в VIII столітті, згадуються «борозни навколо сіл» і про «ідола, по полях носимому» . Подолати прихильність, до такого роду ритуалів, було нелегко, тому церква пішла на збереження деяких язичницьких обрядів, надавши цим діям забарвлення офіційних церковних ритуалів. Так, щорічно на Трійцю влаштовувалися процесії "хресного ходу «по полях з молінням про врожай замість язичницького»носіння ідола".
В конце V в. до н. э. ваны семи царств, существовавших в Китае, объявили себя «сыновьями неба» и правителями всей Поднебесной. Начался период «сражающихся царств». Самым сильным оказалось государство Цинь на западе Китая. В гг. до н. э. его правитель завершил объединение страны и принял имя Цинь Шихуанди - первый император Цинь.Государство Цинь занимало долины Хуанхэ и Янцзы и вело завоевание южных земель Китая. В правление Цинь Шихуанди были увеличены подати. За малейшее преступление в рабство обращали не только самого преступника, но и всю его семью. Рабы трудились в хозяйствах правителя, на государственных работах.К северу от Китая обитали племена кочевников сюнну, совершавшие опустошительные набеги на прилегающие территории. Для защиты от этих нашествий Цинь Шихуанди в 221 г. до н. э. приказал начать строительство каменной стены. Великая Китайская стена стала одним из самых грандиозных сооружений в мире. Она протянулась на 4 тыс. км, но полной защиты от кочевников стена не обеспечила.После смерти Цинь Шихуанди в 210 г. до н. э. по всей империи Цинь вспыхнули восстания. В 207 г. до н. э. войско повстанцев под командованием старосты крестьянской общины Лю Бана захватило столицу империи - Сяньян. Правители Цинь были уничтожены. Возникла новая империя во главе с потомками Лю Бана - государство Хань.В империи Хань некоторые законы были смягчены, подати снижены, но в целом политика была направлена на объединение Китая. Одной из главных задач оставалась также борьба с сюнну.Первый период существования империи Хань отмечен расцветом хозяйства и культуры. Недаром китайцы и поныне называют себя ханьцами. Осваивались новые земли, строились дамбы и каналы, росли города. Во II в. до н. э. возник Великий шелковый путь, связавший Китай с далекими странами на западе.В Китае существовал хотя и сложный, но совершенный порядок управления. Основы его заложил еще до объединения страны мыслитель Шан Ян (гг. до н. э.). Были ограничены права знати, введено 12 рангов знатности, которые мог пройти любой человек, даже из низов общества, обладавший талантами. Чиновники полностью подчинялись правителю. Для усиления власти вана Шан Ян боролся с почитанием родителей. Он говорил: чиновник, почитающий родителей, изменяет своему государю.В государстве Хань во многом сохранился порядок управления, созданный мыслителем, но наказания за почтительность к родителям были отменены. Правители стремились, чтобы чиновники относились к ним как к своим отцам, а жители страны так же относились к чиновникам.Со временем в империи Хань росли налоги и ужесточались законы. Знать выходила из повиновения, вспыхивали восстания бедноты (восстания «краснобровых», «желтых повязок» и др.). В начале III в. н. э. Ханьское государство погибло.
Найважливішою особливістю середньовічної культури є особлива роль християнського віровчення і християнської церкви. В умовах загального занепаду культури відразу після розпаду Римської імперії, тільки церква протягом багатьох століть залишалася єдиним соціальним інститутом, загальним для всіх країн, племен і держав Західної Європи. Церква була не тільки чільним політичним інститутом, а й мала домінуючий вплив безпосередньо на свідомість населення. В умовах важкого і мізерного життя, на тлі вкрай обмежених і малодостовірних знань про навколишній світ, Церква пропонувала людям струнку систему знань про світ, його устрій, діючих в ньому силах. Ця картина світу цілком визначала менталітет віруючих селян і городян і грунтувалася на образах і тлумаченнях Біблії. Все культурне життя європейського суспільства цього періоду в значній мірі визначалося християнством. Величезну роль в житті суспільства того часу відігравало чернецтво: ченці брали на себе зобов'язання «відходу зі світу» , безшлюбності, відмови від майна. Однак уже в VI столітті монастирі перетворилися в сильні, нерідко - дуже багаті центри, що володіють рухомим і нерухомим майном. Багато монастирів були центрами освіти і культури. Однак не слід думати, що становлення християнської релігії в країнах Західної Європи проходило гладко, без труднощів і протиборства у свідомості людей зі старими язичницькими віруваннями населення було традиційно прихильне до язичницьких культів і проповідей і опису житія святих було недостатньо для навернення його в справжню віру. У нову релігію звертали за до державної влади. Однак і довгий час після офіційного визнання єдиної релігії, духовенству доводилося боротися зі стійкими пережитками язичництва в середовищі селянства. Церква знищувала капища і ідолів, забороняла поклонятися божкам і здійснювати жертвопринесення, влаштовувати язичницькі свята і ритуали. Суворі покарання погрожували тим, хто займався ворожіннями, віщуваннями, заклинаннями або просто вірив в них. Багато язичницьких звичаїв, проти яких боролася церква, були явно аграрного Походження. Так , в «переліку забобонів і язичницьких звичаїв», складеного у Франції в VIII столітті, згадуються «борозни навколо сіл» і про «ідола, по полях носимому» . Подолати прихильність, до такого роду ритуалів, було нелегко, тому церква пішла на збереження деяких язичницьких обрядів, надавши цим діям забарвлення офіційних церковних ритуалів. Так, щорічно на Трійцю влаштовувалися процесії "хресного ходу «по полях з молінням про врожай замість язичницького»носіння ідола".
Объяснение: