5. Військово-державна організація колишніх запорозьких козаків, яка виникла під остаточної ліквідації Запорозької Січі й опинилася під османською юрисдикцією, зивалася:
А Микитинська Січ
Б Задунайська Січ
В Банатська Січ
Г Підпільненська Січ
6.Про яку історичну постать ідеться в наведеному джерелі?
«Тут поховано тіло в Бозі покійного кошового отамана бувшої колись грізною : ізької Січі ..., засланого в цю обитель ... в 1776 році на смиренність. Він в 1801 році з сочайшим повелінням знову був звільнений, але вже сам не побажав залишити обиі якій знайшов душевний спокій... Помер 1803 року ... 112 років від роду смертю була доброю».
А Й. Гладкий
Б І. Сірко Б
В К. Гордієнко
Г П. Калнишевський
7. Унаслідок Друто поділу Речі Посполитої до Російської імперії було приєднано
А Волинь
Б Східну Галичину
В Південну Україну
Г Правобережну Україну
8.Лідером опришківського руху в другій половині XVII ст. був
A I. Гонта
Б О. Довбуш
В M. Залізнак
Г C. Палій
9. Посилення присутності Росії на півдні України; створення передумов для зруйнування з Січі та включення Криму до складу Російської імперії стали наслідком
А російсько-турецької війни 1768-1774 рр.
Б Другого поділу Польщі
В Російсько-турецької війни 1787-1791
Г Придушенням Коліівшчени
10, Лiквідація решток автономних прав і устрою Гетьманщини пов'язана
А З діяльністю останнього гетьмана Кирила Розумовського
Б З діяльністю Другої Малоросійської колегії
В З поразкою шведів у Полтавській битві
Г З укладенням українсько-шведського союзу
11. Гайдамацький рух у другій половині XVII ст. був поширений
А На Правобережній Україні
Б На Поділлі
В На західноукраїнських землях
Г На Слобідській Україні
1.Павло́ Полубо́ток (бл.1660 — 29 грудня 1724, Петербург) — український військовий та політичний діяч. Полковник чернігівський, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України (1722-1724). Гетьман Глухівського періоду в історії України. Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних та супротив діяльності...
2.Данило Апостол був прихильником незалежницької політики гетьмана Івана Мазепи та одним з активних учасників вироблення положень українсько-шведського союзу. 25 жовтня 1708 року разом з українськими полками приєднався до шведської армії.
Галицко-Волынское княжество (1199-1340) - государственное объединение, которое унаследовало политическую традицию Киевской Руси. Его основателем стал волынский князь Роман Мстиславович, который в 1199 объединил Галицкое и Волынское княжества в единое государство. В 1202 г.. Власть Романа распространилась на Киев и другие юго-западные княжества Руси. Столицей был Галич.
В истории украинского народа Галицко-Волынское княжество сыграло чрезвычайно большую роль, став после упадка Киева новым центром политической и экономической жизни. Территориально и политически оно объединило практически все этнические украинские земли, сохранило от завоевания и ассимиляции южную и западную ветви восточного славянства их консолидации и осознанию собственной самобытности.
Удачное географическое расположение, прежде всего, близость к западноевропейским торговых путей, обусловило экономический рост и укрепление данной территории. А энергичная объединительная политика князей Романа Мстиславича и Даниила Романовича Галицкого политическому подъему княжества, превращению его в активного политического игрока на международной арене. Более ста лет позиция Галицко-Волынского княжества существенно влияла на политические процессы тогдашней Западной Европы, а его правители были среди самых заметных фигур европейской политики. Благодаря интенсивным сношениям с Европой удалось значительно расширить западноевропейскую культуру, избежав таким образом односторонней ориентации на Византию и непроизводительных азиатских влияний.
Галицко-Волынское княжество заложило основы украинской государственности, накопило силы для дальнейшего развития. Его политические, экономические, военные, культурные традиции имели существенное влияние на формирование Великого Литовского княжества.