4.Сравните теоретические положения анархического и заговорщицкого направлений в народничестве. Самостоятельно сформулируйте линии (критерии) сравнения. Приведите две общие характеристики и два различия. ответ оформите в виде таблиц. Общее Анархическое и заговорщицкое направления Линии(критерии) сравнения 1. 2. Различия Анархическое направление Заговорщицкое направление Линии (критерии) сравнения 1. 2.

Землі на захід східнослов’янських теренів заселяли західні слов’яни. У західних слов’ян на території сучасної Польщі виникло декілька союзів племен (полян, віслян, мазовшан та ін.). Союзи західнослов’янських племен словаків, моравів, чехів та інших на початку IX ст. утворили Великоморавську державу, до складу якої входила частина Закарпаття, заселена білими хорватами.

На півдні, південному сході та сході жили тюркські племена болгар і хозар. Племена болгар наприкінці VI ст. утворили в Приазов’ї свою державу Велика Болгарія. У середині VII ст. вона була знищена хозарами. Частина болгар переселилася після цього на середню Волгу, де заснувала нову державу — Волзька Болгарія (її територія в основному збігається з межами сучасної республіки Татарстан у складі Російської Федерації).

Інша частина болгарських племен, очолювана ханом Аспарухом, переселилася на Дунай і спільно з місцевими слов’янськими союзами племен створила державу Перше Болгарське царство. Його поява започаткувала історію сучасної європейської держави Болгарія.

На завойованих землях хозари в середині VII ст. утворили державу Хозарський каганат. У VIII ст. вони підкорили східнослов’янські союзи племен полян, сіверян, радимичів та в’ятичів і примусили їх сплачувати данину.

  Главная цель укрепить существующую экономическую и социально-политическую систему, а с другой - усовершенствовать ее в соответствии с потребностями времени. Три проблемы: структура государственного управления, взаимоотношения помещиков и крестьян, система образования - занимали центральное место во внутренней политике первой половины XIX в. Решение первого вопроса правительство видело в углублении централизации административного аппарата, в создании кадров образованных, профессионально грамотных чиновников, преданных лично императору и материально зависящих от получаемого жалованья. При решении крестьянского вопроса главное состояло в том, чтобы снять социальную напряженность в деревне, ликвидировать возможность крестьянских выступлений. Для этого необходимо было уничтожить наиболее уродливые проявления крепостничества, тормозившие экономическое развитие страны, вызывавшие протест передовой общественности и позорившие Россию перед Западной Европой. О развитии образования правительство заботилось лишь постольку, поскольку это могло бы во-первых, упрочению самодержавия и привилегированного положения дворянства, а, во-вторых, модернизации экономики, обеспечивающей обороно страны и возможность проведения активной внешней политики.