4*. Рассмотрите проблему. В средневековой Европе было принято де- лить население на три основные группы: «тех, кто воюет» (рыцарс-
тво, феодалов), «тех, кто молится» (духовенство) и «тех, кто трудит-
ся» (крестьян и горожан). Какие новые группы населения появились
в европейском обществе в конце Средневековья и с наступлением Но-
вого времени?
сегодня оценку исправлять​

Рождение парламента. XIII век принес английским баронам, рыцарям и горожанам еще одну победу. В 1265 г. собрался парламент. Государственный орган с этим названием играет важную роль в жизни современной Англии. В средние века он был совсем другим, чем сегодня. Но историю английского парламента по праву ведут с событий 1265 г. Тогда впервые для решения важных вопросов созвали баронов, епископов, рыцарей и горожан от ряда графств и городов В парламенте они выступали не от своего имени, а представляли интересы сословий. Баронов и епископов приглашал король, рыцарей и горожан избирали. Средневековый парламент являлся в Англии органом представительства сословий. Король вынужден был считаться Парламент состоял из двух палат – верхней и нижней. Верхняя палата – палата лордов – наследственное собрание английской знати. Эта палата пользовалось правом “вето”. Нижняя палата – палата общин - была более многолюдной и менее знатной по своему составу, члены ее избирались в графствах и городах. Избирательными правами пользовались только собственники. В этой палате сельские дворяне заседали вместе с представителями городских буржуа, и интересы их были тесно переплетены. 0

Во-первых, парламент утверждал (или не утверждал) налоги, о введении которых просил король. Во-вторых, он мог принимать законы. В-третьих, на заседаниях парламента в присутствии короля высказывались критические замечания о положении в стране, предлагались преодоления трудностей. Парламент являлся также высшим судом Англии.

У Х-ХІ ст гається пожвавлення старих і поява нових міських центрів. Це було зумовлено вагомими економічними процесами, передусім розвитком сільського господарства. У цей період поширилося двопілля, збільшилося виробництво зернових і технічних культур, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво, тваринництво. Надлишок сільськогосподарської продукції селяни почали обмінювати на вироби ремісників. Так виникли передумови для відокремлення ремесла від сільського господарства.

Водночас своє вміння вдосконалювали й сільські ремісники — гончарі, ковалі, теслі, ткачі, бондарі, шевці. Як вправні майстри, вони дедалі менше часу займалися сільським господарством, виконували роботу на замовлення, обмінювали власну продукцію, намагалися віднайти шляхи її реалізації. Тому ремісники йшли в такі місця, де можна було і продати свої вироби, і придбати необхідну для роботи сировину. Саме із сільських ремісників склалося первісне населення середньовічних міст, де ремесло набуло самостійного розвитку. У містах також осідали купці та селяни-втікачі.

Нові міста поступово виникали на руїнах античних поселень або на їхніх околицях, біля замків і фортець, монастирів і єпископських резиденцій, на перехрестях шляхів, біля перевалів, річкових переправ і мостів, на берегах, зручних для швартування суден. Міста розросталися швидко, однак украй нерівномірно. Спочатку вони з'явилися в Італії (Венеція, Генуя, Неаполь, Флоренція) та Франції (Арль, Марсель, Тулуза). Далі почали виникати міста па території Англії (Кембридж, Оксфорд), Німеччини (Вальдорф, Мюльгаузеи, Ттобінген), Нідерландів (Аррас, Брюгге, Гент). А найпізніше, упродовле ХІІ-ХІІІ ст., постали міста в скандинавських країнах, Ірландії, Угорщині, на території дунайських князівств.

Найбільше міст було в Італії та Фландрії. Чимало міст розросталося вздовж берегів Рейну і Дунаю.

Отже, наприкінці XV ст. всі західноєвропейські країни мали численні міські поселення, які були місцями жвавого товарного обміну з довколишніми селами.