4. Основним джерелом вивчення історії Південно-Західної Русі є: *
а) «Руська правда»;
б) Галицько-Волинський літопис;
в) «Повчання дітям» Володимира Мономаха;
г) «Слово про закон і благодать».
5. Перша битва руських воїнів із монголо-татарами відбулася на річці: *
а) Дніпро;
б) Прип'ять;
в) Калці;
г) Сіверський Донець.
6. Ярлик – це: *
а) посада при князівському дворі;
б) вид податку;
в)грамота хана Золотої Орди, що давала право князювання;
г) грамота Папи Римського про відпущення гріхів.
7. Волинь та Галичину в одне князівство об'єднав князь: *
а) Всеволод ІІ Ольгович;
б) Ярослав Осмомисл;
в) Володимир Ярославич;
г) Роман Мстиславич.
8. Перша битва руських воїнів із монголо-татарами відбулася:
а) 1199 р.;
б) 1203 р.;
в) 1223 р.;
г) 1240 р.
9. Папа Римський передав королівські регалії( будьте уважні! передав, а не коронував!) : *
а) Михайлові Всеволодовичу;
б) Юрію-Болеславу ІІ;
в) Данилові Романовичу;
г) Роману Мстиславичу.
10. Галицько-Волинська держава втратила незалежність: *
а) 1199 р.;
б) 1203 р.;
в) 1325 р.;
г) 1349 р.
11. Столицею Галицько-Волинської держави було місто( переша столиця) : *
а) Холм;
б) Галич;
в) Львів;
г) Володимир.
12.Останніми князями Галицько-Волинської держави з династії Романовичів були: *
а) Кирило та Мефодій;
б) Андрій та Лев;
в) Данило та Василько;
г) Ізяслав та Святослав.
Сначала (осенью 49 г. до н.э.) Цезарь получил диктаторские полномочия, так как это было единственным решением конституционного кризиса, возникшего в результате бегства магистрата и сената. Этими полномочиями его наделили для того, чтобы выборы (в том числе выборы самого Цезаря на должность консула) состоялись в должном порядке.
В 48 году до н.э. Цезарь был назначен диктатором во второй раз, возможно, на неограниченный период, хотя у избирателей и были свежи воспоминания о грозном и непопулярном правлении Суллы.
В мае 46 года до н.э. Гай Юлий Цезарь в третий раз стал диктатором, на этот раз на десять лет, и, по-видимому, это положение ежегодно подтверждалось, поэтому в мае 45 года до н.э. Цезарь стал диктатором в четвертый раз.
Наконец к 15 февраля 44 года до н.э. Цезарь становится пожизненным диктатором. Это не только изменяло срок полномочий диктатора, так как по традиции диктатура устанавливалась как временная мера лишь в те моменты, когда государство переживало серьезный кризис, но назначение пожизненного диктатора в Риме означало введение военных порядков в Италии и нарушало конституционные нормы.