4. Дайте відповіді на запитання: • Які заходи Романа Мстиславовича сприяли розбудові кня-
зівства? Як змінилася внутрішньополітична ситуація в Галицько-Волинському князівстві
одразу після смерті Романа Мстиславовича? Якими були заходи Данила Романовича для
возз'єднання Галицько-Волинського князівства? Як князь Данило Романович торував собі
шлях до галицького столу?
5. Хто такі Монголи? Чому цей народ називают
It to a
/ 1
Українські землі у складі Російської імперії
План
1. Адміністративно - територіальний устрій та регіональний поділ.
2. Національне та соціальне становище українського населення.
3. Імперська колонізаторська політика України.
Основні поняття та терміни:
Адміністративно - територіальний поділ - поділ території держави на систему адміністративних одиниць (область, провінція, штат, воєводство, губернія, повіт, волость, місто, село) відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади й управління.
Генерал - губернаторство - адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії (1775 - 1917). Включало одну або кілька губерній, під управлінням генерал - губернатора.
Повіт - адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, а також польських, литовських і білоруських землях з другої половини XIV ст.
Стан - адміністративно-поліцейська одиниця в повітах Росії та України в XIX ст. ; запроваджена 1837р. у зв'язку з посиленням селянського руху.
Адміністративно - територіальний устрій та регіональний поділ
Таблиця "Адміністративно - територіальний поділ українських земель, що входили до складу Російської імперії в першій половині XIX ст."
Наддніпрянська Україна
Малоросійське генерал-губернаторство:
Харківська губернія
Чернігівська губернія
Полтавська губернія
Київське генерал- губернаторство:
Київська губернія
Подільська губернія
Полтавська губернія
Новоросійсько - Бессарабське генерал-губернаторство:
Катеринославська
губернія
Херсонська губернія
Таврійська губернія
Наприкінці XVIII ст. територія України входила до складу Російської та Австрійської імперій. У першій половині XIX ст. українська етнічна територія становила до 700 тис. км2. До складу Російської імперії входило 90% цієї території - Правобережна і Лівобережна Україна, Слобожанщина та південна (Степова) Україна, а до складу Австрійської - 10% - Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття. Такий територіальний поділ існував аж до початку Першої світової війни.
В історичному розвитку українського народу визначальна роль, як і раніше, належала Наддніпрянщині. Її вважало своїм історичним, політичним та культурним центром також українське населення Східної Галичини, Північної Буковини, Закарпаття, підвладне Австрійській імперії.
Поширення на територію України адміністративно - територіального устрою Російської імперії мало на меті прискорити колонізацію українських земель. Розроблена царським урядом на початку 50 -х рр.. XIX ст. інструкція зобов'язувала генерал - губернаторів посилити всебічний нагляд за «станом умів».
Найстараннішими провідниками царської колонізаторської політики в Україні були київський генерал - губернатор граф Д. Бібіков, малоросійський (харківський) - князь М. Долгоруков та новоросійський - граф М. Воронцов. Останнього як ревносного прислужника царизму висміяв у відомій епіграмі О. Пушкін. Антинародну діяльність перших двох - під керівництвом тодішнього найвищого провідника та ідейного натхненника колонізаторської політики в Україні царя Миколи I
Объяснение:
1. Смерть князя Данила, як початок кінця Галицько-Волинського князівства (1264 pік).
2. Правління Лева Даниловича та Володимира Васильковича, як спроби збереження Галицько-Волинського князівства.
2.1. Приєднання Закарпатської русі та території Любліну.
2.2.3міна місця для столиці — Львів (1270 pік). 2.3.Градобудування та розвиток культури за часів Володимира Васильковича.
3. Одноосібне правління Галичиною та Волинню Юрія Левовича (1з01-1308 роки).
3.1. Поразка у війні із Польщею, втрата територій (Люблін у 1302 році).
3.2. Дипломатична діяльністьта присвоєний титул «король Русі».
3.3. Заснування галицької митрополії (1303 pік).
4. Правління синів Юрія, Андрія та Лева, як останніх нащадків Романового роду (1308-1323 роки).
4.1. Дружні стосунки із Тевтонським орденом. 4.2.Стримування могутності Литви.
4.3. Конфлікт із Ордою.
5. Правління Юрія II Тройденовича (1325-1340), як продовження мирного курсу попередників. 5.1. Конфлікт із Польщею та Угорщиною. 5.2.Децентралізація київської влади та стримування бояр.
5.3. Підтримка католицтва, як початок суспільної напруги.
5.4.Смерть Юрія, як завершення доби,незалежності галицько-волинського князівства