Відповідь:Га́лицько-Воли́нське князівство, також Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.
Британия — это преимущественно христианская страна: 10– 16% граждан принадлежат к Римской католической церкви, а 26 миллионов британцев являются прихожанами Англиканской церкви, которая официально имеет статус государственной религии Англии. В Шотландии насчитывается 1,1 миллиона членов Пресвитерианской церкви, являющейся государственной церковью Шотландии. В Северной Ирландии примерно половина населения относит себя к протестантам, а почти 40 % жителей составляют католики. В Уэльсе Англиканская церковь утратила статус государственной в 1920 году. Это означает, что сейчас там нет официальной государственной церкви, а наиболее многочисленными конфессиями являются другие протестантские течения, наиболее авторитетной из которых является Пресвитерианская Церковь Уэльса (методизм «левого», кальвинистского толка). Священнослужители официально признанных церквей Великобритании могут получать заработную плату от государства, если они работают в тюрьмах или больницах.
Помимо выше перечисленных церквей и вероисповеданий, на территории Великобритании действуют многочисленные секты (например, сайентологи), культы и небольшие независимые церкви и религиозные объединения.
Відповідь:Га́лицько-Воли́нське князівство, також Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.
Пояснення:
Британия — это преимущественно христианская страна: 10– 16% граждан принадлежат к Римской католической церкви, а 26 миллионов британцев являются прихожанами Англиканской церкви, которая официально имеет статус государственной религии Англии. В Шотландии насчитывается 1,1 миллиона членов Пресвитерианской церкви, являющейся государственной церковью Шотландии. В Северной Ирландии примерно половина населения относит себя к протестантам, а почти 40 % жителей составляют католики. В Уэльсе Англиканская церковь утратила статус государственной в 1920 году. Это означает, что сейчас там нет официальной государственной церкви, а наиболее многочисленными конфессиями являются другие протестантские течения, наиболее авторитетной из которых является Пресвитерианская Церковь Уэльса (методизм «левого», кальвинистского толка). Священнослужители официально признанных церквей Великобритании могут получать заработную плату от государства, если они работают в тюрьмах или больницах.
Помимо выше перечисленных церквей и вероисповеданий, на территории Великобритании действуют многочисленные секты (например, сайентологи), культы и небольшие независимые церкви и религиозные объединения.