3. прочитайте уривки із джерел, які відображають процес змін програмових положень революційної української партії (руп) та її наступниці української соціал-демократичної робітничої партії (усдрп). поясніть, як змінювалися програмові положення щодо державного статусу україни. про що свідчили ці зміни? чим вони були зумовлені? 1) «самостійна україна», 1900 р.: «одна-єдина, неподільна, вільна, самостійна україна від сяну аж по кавказ»»; «усі, хто на цілій україні не за нас, ті проти нас. україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. і пам’ятаймо, що слава і побіда — се доля борців за народну справу». 2) 1902 р.: « ідеалом партії є вільна, самостійна україна з широко розвиненим соціалістичним державним устроєм». 3) 1903 р.: «ітогляд “самостійної україни” не є тепер типовим для нашої партії»; «національне питання вигадала буржуазія, щоб затемнювати самосвідомість пролетаріату»; «руп перейшла на загальні засади марксизму, вимагаючи національної автономії україни». 4) 1904 р.: «“самостійна україна” була теоретичною помилкою». 5) 1905 р.: «гасло “самостійна україна” руп хутко змінила на “автономію” й прийняла назву усдрп».
Система зрелого феодализма в России установилась тогда, когда в Европе начался переход к капитализму. В этот период в России мануфактуры только зарождались, а капиталистические среди них составляли незначительную часть. В результате Россия производила меньше промышленной продукции, чем любая из ведущих европейских стран (Англия, Франция и др.).
Тем не менее Россия в первой половине XVIII века сумела занять достойное место в системе европейских государств. Она превратилась в великую державу с эффективной экономикой, мощной армией и современным морским флотом, высокоразвитой наукой и культурой. Поэтому первая половина XVIII столетия, связанная с петровскими преобразованиями всего строя Русского государства, занимает особое место в истории предпринимательства. Именно с этого времени начинается «мануфактурный» период в истории русской промышленности, который в условиях крепостного хозяйства затянулся до половины XIX века, когда эта крепостная мануфактура превратилась в капиталистическую мануфактуру, а затем в капиталистическую фабрику.
Через крутую ломку Петром старого государственного и общественного строя создавались политические, военные и материальные предпосылки «европеизации Московии» и превращения ее в европейскую империю. Наиболее плодотворной была деятельность Петра I по развитию крупной промышленности. За время его царствования в России было создано 200 промышленных предприятий, в тои числе 52 предприятия черной и 17 – цветной металлургии, 15 – суконной промышленности, 8 – полотняно-парусной, 9 – шелкоткацкой, 6 – писчебумажной, 14 – кожевенной и т.д.
Очень трудно оценить все преобразования Петра I. Диапазон характеристик имеет противоположенную полярность – от Петра Великого до Антихриста. Однако никто не отказывается признать результаты тех изменений, которые внес в жизнь России этот царь. Уже давно стало понятно, что путь, проложенный Петром, все равно был бы пройден Россией. Самое главное заключается в том, что впервые после крещения Руси в Х веке Петр I осуществил энергичную попытку приблизить страну к европейской цивилизации
По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.
По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.
По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).
По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.