3. Чому ці зміни свідчать про зростання українського руху? ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧилися
1. Дайте відповіді на запитання до джерела: 1. Коли відбулися описані події?
2. На яких змінах у національній свідомості галичан наголошено в Джерелі?
Роковини всенародного свята національного відродження України позначилися в Галичин
не тільки на полі літературнім, але мали також і велике значення для розвитку політичної до
ки галицьких українців. Зібрані на святі Котляревського з найбільш глухих закутків інтелігенти,
робітники й селяни зрозуміли, що світло до Галичини прийшло з Наддніпрянщини, що да
Котляревського й Шевченка, що народ, який живе по однім і по другім боці Збруча, – це один
той самий і що центр нашого національного життя - у золотоверхому Києві. З тієї пори й пома
ли вживати галичани замість слів "Русь", "руський" - спочатку "Україна-Русь", "українсько-русь
кий", а згодом уже "Україна", "український" (Зі спогадів М. Мочульського)
​

1. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів З ліквідацією автономії України та введенням загальноросійського адміністративного устрою історія українських архівів тісно пов'язана з архівним будівництвом у Російській імперії. В 1782 р. територію Гетьманщини було поділено на Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва, перетворені в 1796 р. на Малоросійську губернію. Остання існувала до 1802 р. , коли з неї було утворено Чернігівську і Полтавську губернії. На запорозьких землях та південних полках Гетьманщини так званий Новосербський корпус 1764 р. був реорганізований у Новоросійську губернію. З 1775 р. Новоросію поділено на Азовську та Новоросійську губернії. З 1783 р. Новоросія стала називатися Катеринославським намісництвом, яке в 1796 р. було скасовано і утворено другу Новоросійську губернію. Зміни в адміністративному управлінні українськими територіями впливали на долю архівних фондів. Архіви ліквідованих установ надходили у розпорядження нових адміністративно-територіальних органів. У 1797 р граф І. Салтиков, який управляв Малоросією на правах генерал-губернатора, в листі до малоросійського губернатора Я. Бакуринського порушував питання про організацію в губернському місті Чернігові “архива всех дел до Малороссии касающихся й в различных местах без призрения оставленных. . . позначенню в Чернигове дома прочного й ко вмещению всех тех бумаг”. Для “розбирания всех дел, приведения их в порядок” намісник призначав чиновників. Так, архів колишньої Малоросійської колегії було передано до Чернігівського губернського правління. В архіві Київського губернського правління зосереджувалися в різний час архівні документи Київського магістрату, справи Малоросійської колегії, архіви полкових канцелярій і судів. У Катеринославському губернському архіві було об'єднано архіви колишніх Новоросійської і Азовської губернських канцелярій (1764-1784 рр. ) Катеринославського намісництва (1784-1796 рр. ), другої Новоросійської губернії (1797-1802 рр. ), генерал-губернаторських канцелярій, фортеці Святого Димитрія. На Правобережжі архіви губернських правлінь поповнювалися справами колишніх воєводських канцелярій, а казенні палати – вотчинними документами і грамотами монастирів. У 20-х роках 19 ст. в архіві старих справ Київської казенної палати в льохах та підвалах псувалися важливі матеріали, які потрапили туди після ліквідації монастирських вотчин. Великий за обсягом архів утворився при Полтавській казенній палаті, де зберігалися справи про монастирське землеволодіння, матеріали Рум'янцевського опису, документи Гадяцької полкової канцелярії. У 1831–1835 рр. у містах України було скасовано магдебурзьке право, зокрема давнє самоуправління Києва. Відповідно до “Городового положення” від 12 червня 1870 р. в містах створювали нові органи самоуправління – Міські думи (розпорядчі органи) та Міські управи (виконавчі органи), функціонування яких призвело до створення архівів. В архівах міських дум і управ зберігалися документи про права і привілеї міст. Внаслідок реформ 60-х років 19 ст. було ліквідовано багато установ – різні комітети і комісії, старі судові установи, “приказы общественного призрения”. Діловодство ліквідованих установ стало заповнювати архіви губернських правлінь, казенних і судових палат. Надходження були настільки великі, що кількість справ в архівах збільшувалася вдвічі або й втричі.

1)падение авторитета царской власти;

ужасающее положение на фронте;

тяжелое положение рабочих, низкая зарплата, отсутствие рабочего законодательства;

русификаторская политика в отношении других национальностей Российской империи;

нерешенность аграрного вопроса.

2) Основными причинами взятия власти большевиками были: медлительность и непоследовательность действий Временного правительства после Февральской революции в решении рабочего, аграрного, национального вопросов и продолжавшееся участие России в войне.