2. Прочитайте звернения прем'ср-міністра А. Волошина до народу Карпатської України від 3 листопада 1938 р., м. Ужгород. - Про які міжнародні політичні подй йдеться на початку звернення? Порівняйте аргументи, якими Карпатської України іноземні агенти в 1938-1939рр. та з 2014 р. у сучаснй Украйні. намагалися деморалізувати мешканців - Які чинники А. Волошин уважав вирішальними для побудови держави? «Браття та сестри! Ми, уряд Підкарпатської Русі, яку Великі держави, що встановили остаточні кордони 2 листопада 1938 р. у Відні, назвали Карпатською Україною, звертаємося до вас у цю виршальну хвилину з гарячим закликом. Відірвання споконвічних наших городів Ужгорода й Мукачева від Карпатської України цьому здобуто українську державну самостійність. Цей важкий удар не захитає нашої волі виконати те велике завдання, яке поставила перед нами історія. — це зранення нашої Батьківщини. Пам'ятаймо про те, що завдяки Супроти нового стану речей, столицю нашого краю переносимо із забраного Ужгорода до Хуста, до того міста, у якому 21 січня 1919 р. проголошено перше бажання нашої самостійності. Ми вирішили взятися за історичний труд побудови нашої обкросної, однак до самостійності піднесеної країни. Між вами ходять агенти чужих інтересів, які застрашують вас, що ми на нашій обкросній землі не зможемо жити, бо не буде з чого жити й на чому працювати. Та таке твердити може лише ваш ворог, що хотів би підкорити нашу землю пануванню тих фальшивих "приятелів", які сьогодні забрали наші прадідні міста, хоч ім ті міста непотрібні, не принесуть ім ніякої користі. Ви повинні це знати, що наші вороги хотіли забрати всі скарби нашої землі, які забезпечать нам краще життя. Для розбудови нашої країни масмо забезпечені умови, тобто капітал і працівні сили, які до владі повести вас до кращого майбуття. Наша самостійна держава не тільки дас нам культурну й політичну свободу, ай забезпечує також для всіх нас хліб і працю. Уже цього року почнемо будувати нові дороги й залізниці. Закликасмо вас усіх, свідомих братів і сестер, щоб ви показали себе гідними свободи й допомагали владі в розбудові нашої держави. Хай зникнуть yсілякі релігійні, мовні й класові суперечки, які до сьогодні викликали між нами вороги нашого народу. Єдність народу, спокій і порядок стануть найпевнішою запорукою швидкого розвитку нашої держави. Iсторія визнає правду тих, хто вміє ії відстояти (...). Для всіх наших подальших дій у виконанні обов'язків очікуємо твердого морального опертя населення Карпатської України й усього українського народу. Боже, до нам сповнити відповідальний труд! Прем'ер-міністр в. р. Др. Августин Волошин».
коллективизация проводилась насильственными , форсированными темпами без учета особенностей жизни коренного населения.
в деревне происходили два взаимосвязанных насильственных процесса: создание колхозов и раскулачивание. ликвидация кулацких хозяйств имела своей целью прежде всего обеспечение коллективным хозяйствам материальной базы. крайне тяжелыми последствиями обернулось для шаруа раскулачивание. нарушение принципа добровольности и элементарной законности вообще с самого начала приняло повсеместный характер. в директивах, доведенных до местных органов, указывалось, что удельный вес ликвидируемых кулацких дворов по отношению к общей массе хозяйств не должен превышать 3-5%. но во многих районах нередко план выполнялся настолько усердно, что фактически превышал в два, а то и в три раза больше, чем установленной нормы. например, в красноармейском районе петропавловского округа, где раскулачиванию оказались подвергнуты 7% всех хозяйств (496 дворов), что втрое больше, чем насчитывалось индивидуально обложенных налогоплательщиков.
Объяснение:
Семиречье (в дореволюционном административном разделении Семиреченская область) — географический район, включающий юго-восточную часть Казахстана и северный Кыргызстан. Ограничено Семиречье на севере — озёрами Балхаш, Сасыколь и Алаколь; на востоке — хребтом Джунгарский Ала-Тау; на юге — хребтами северного Тянь-Шаня Терскей Ала-Тоо и Киргизский; на западе — реками Карабалта, Чу и озером Балхаш. Однако, границы эти условны. Семиречье в настоящее время расположено главным образом на территории Казахстана (Алматинская область, частично Жамбылская); верховья Или входят в состав Синьцзян-Уйгурского автономного района Китая; часть Чуйской долины, входящей в расширенное историческое толкование Семиречья, входит в состав Киргизии.