2 аргумента «за»( если вы согласны с утверждение) , 2 – «против» ( если не согласны с утверждением) НО ДАЁТЕ ОТВЕТ ПО ДВУМ ПОЗИЦИЯМ и "за" и "против". Царствование Николая I создавало лишь иллюзию стабильности, было отмечено нарастанием явлений, приведших к кризису середины 1850-х гг.
ответ:
напевно, кожна людина хоче прогулятися по середньовічному місту. шкода, що зараз будують тільки сучасні будинки, тому в середньовічне місто або замок можна потрапити тільки на екскурсію. з них зробили музеї, яких вже не відчуєш цієї атмосфери того часу.
а як би хотілося пройти серед вузьких вуличок, закупитися продуктами у жвавих перекупок на базарі, а ввечері піти на ! а ще краще - проїхатися в кареті, як попелюшка! тільки зовсім не хочеться, щоб розкішний наряд після півночі перетворився на лахміття, а карета - на гарбуз.
у середньовічному місті кожна вулиця дихає чарівністю, будинки зберігають легенди, а кішки вночі розпові один одному казки на дахах. а ще в середньовіччі були дуже гарні костюми. дівчата носили пишні сукні, а чоловіки - розшиті камінням камзоли.
зараз не побачиш і справжнього лицаря. а раніше вони здійснювали подвиги і складали вірші на честь своїх серця. кажуть, їх обладунки могли важити багато. отже, чоловіки були набагато сильнішими, ніж зараз. я навіть не уявляю, наскільки важко було їх коням. лицарі були ще й дуже сміливими, адже не кожна людина зважиться битися на турнірі.
а взагалі, в середньовічних містах дуже красиво. не зустрінеш двох однакових будинків - всі вони відрізнялися один від одного. а в центрі міста стояв замок, що належав якомусь багатому феодалу. вечорами там запалювали камін, а коридори висвітлювали смолоскипами. у замках часто влаштовували бенкети, де подавали свіжу дичину, яку тільки що мисливці. а в баштах жили , лякаючи ночами всіх мешканців. я думаю, у замку дуже страшно залишатися вночі, адже кожну тінь можна прийняти за жахливе чудовисько.
мені б дуже хотілося потрапити в середньовічне місто хоча б на один день. а краще - пожити в замку! носити найдорожчі і красиві наряди, брати участь в , скакати на коні, їздити на полювання. може бути, мені вдалося побачити цей привид. але ті часи залишилися тільки в старовинних билинах, казках і легендах. а нам залишається тільки малювати їх у своїй уяві.
картина повествует о судьбе жана поля марата, журналиста радикальной газеты «друг народа», лидера якобинцев. марат был одним из наиболее ярых сторонников якобинского террора. заболев кожной болезнью, марат не выходил из дома и, чтобы облегчить свои страдания, принимал ванны. 13 июля 1793 года он был заколот ножом в своей квартире дворянкой шарлоттой корде.
надпись на деревянной тумбе — авторское посвящение: «марату, давид». в руке марата зажат листок с текстом: «13 июля 1793, мари анна шарлотта корде — гражданину марату. я несчастна, а потому имею право на вашу защиту». на самом деле марат не успел получить эту записку — корде убила его раньше[1]. хотя многие исследователи , что эпизод с запиской был полностью выдуман художником, чтобы ещё больше подчеркнуть драму. его поза и рана чуть ниже ключицы напоминает образ иисуса в момент снятия с креста. сумбурное и хаотичное убийство тщательно редактируется художником и походит на мученичество. положение правой руки напоминает фигуру иисуса в картине «погребение христа» (иногда «положение во гроб») авторства караваджо.
давид поднёс картину конвенту. в своей речи депутатам он сказал:
«народ обращался к моему искусству, желая вновь увидеть черты своего друга… я услышал голос народа, я повиновался ему. — спешите все! мать, вдова, сирота, угнетенный солдат, все вы, кого марат защищал до конца своей жизни, приблизьтесь! и посмотрите на своего друга. того, кто стоял на страже, уже нет. его перо, ужас изменников, выпадает из его рук. о, горе! ваш неутомимый друг мертв! »[2].
картина была крайне популярна, существует несколько повторений — авторских и художников его школы («смерть марата». ок. 1793. мастерская давида. музей изящных искусств в реймсе; «смерть марата». ок. 1793. мастерская давида. музей изящных искусств в дижоне; «жан поль марат, убитый в ванне 13 июля 1793 года». xix в. ж.-м. по ор. давида. версаль).
по достоинству оценил полотно бодлер: по его определению марат, являет «перед нами трагедию, полную живой боли и ужаса». «в картине есть что-то нежное и одновременно щемящее; в холодном пространстве этой комнаты, меж этих холодных стен, над холодной зловещей ванной парит душа»[3].
в настоящее время картина находится в брюсселе, в собрании королевского музея изобразительных искусств.
на этот сюжет писали картины и другие художники