Изменения в правовом положении населения.Империя в период принципата унаследовала в основном социальную структуру республиканской эпохи. От прежнего времени сохранились два высших сословия – сенаторское и всадническое. Имущественный ценз для представителей обоих сословий был повышен: для сенаторов – более 1 млн сестерциев, для всадников – от 400 тыс. до миллиона. Принадлежность к определенному сословию стала передаваться по наследству. Как и прежде, из сенаторского сословия в основном рекрутировался состав сената и производилось наполнение республиканских магистратур. Сословие же всадников стало поставлять кадры для императорской администрации как в столице, так и в провинциях. В дальнейшем сенаторское сословие превращается в сословие высшей общеимперской бюрократии. В это сословие входили те, кто в силу своего высокого должностного положения носил звание clarissimus («светлейший»). Такое звание передавалось по наследству, но могло быть и императором. Члены высшего сословия не подлежали местной юрисдикции и не несли местных повинностей, но должны были платить специальные подати и выполнять особые повинности в пользу монарха.
В период принципата начали оформляться другие сословия, более низкого уровня, которых не было в эпоху республики. Высшие слои городского населения образовали сословие декурионов (или куриалов). К нему принадлежали в основном крупные и средние землевладельцы, располагавшие имениями в городской округе и участвовавшие в муниципальном управлении. В эпоху домината представители высшего сословия городов были прикреплены к куриям (городским советам). Они отвечали за правильное поступление налоговых сборов и содержание городского хозяйства. Недоимки по сбору налогов они должны были восполнять за свой счет. Эти обязанности были для куриалов обременительны, что приводило к частым их побегам от курий. Ниже куриалов располагались плебеи, лица, которые были лишены телесной неприкосновенности: они могли быть подвергнуты пыткам, телесным наказаниям, сосланы на рудники. Для поздней Империи было также характерно прикрепление лиц к профессиям, например, военных, ремесленников и т.д. Принадлежность к профессии передавалась по наследству.
Спартіати повсякчас були готові воювати. Саме це визначало їхню буденність. Вони не займалися ні господарством, ні торгівлею. Основним їхнім заняттям була війна, а сама Спарта нагадувала військовий табір. Спортивні змагання підтримували постійний дух суперництва. Спартіатам заборонялося без потреби виїздити за межі поліса, багато говорити й розголошувати зміст навіть побутових розмов.
Для того щоб стати повноправним громадянином (спартіатом), треба було: по-перше, від народження отримати право на володіння земельним наділом; по-друге, отримати відповідне виховання, яким опікувалася держава, і, по-третє, отримати доступ до однієї з громадських їдалень, де харчувалися всі дорослі (віком понад 30 років) чоловіки.
Спартанська дівчина, яка бере участь у змаганнях з бігу. Фігурка 5 ст. до н. е. Спартанські дівчата, майбутні матері, мусили бути дужими, здоровими й витривалими. Вони займалися бігом, боротьбою, кидали списа.
- Прочитайте уривок із твору Плутарха. Поміркуйте, чому історик твердив, що «Спарта - єдине місто у світі, де діяло прислів’я, що багатство сліпе і лежить неживе й нерухоме, як на картині».
«…Щоб остаточно знищити будь-яку нерівність, Лікург насамперед вилучив з обігу всю золоту та срібну монету, наказавши використовувати лише залізну, але й тій за її великого розміру та ваги визначив маленьку вартість, - так збереження суми в десять мін вимагало мати вдома власний склад, а для перевезення - вози. Крім того, він прогнав зі Спарти зайві та непотрібні, на його думку, ремесла. А зрештою, більшість із них і без того зникла б разом із запровадженням нової монети, тому що мистецькі вироби не мали збуту… Не було в Спарті і торгівлі чужоземними товарами, у спартанські пристані не заходив жоден корабель. Щоб іще рішучіше побороти пишність і цілковито знищити жадобу до багатства, Лікург запровадив спільне харчування. Згідно із цим усі громадяни мусили сходитися разом і спільно їсти приписані страви; ніхто не смів у себе вдома їсти, розлігшись на дорогих подушках при багато прибраних столах».
Працюймо самостійно.
Завдання 1. Дайте відповіді на запитання:
1. Чому із запровадженням нової «монети», за словами Плутарха, у країні зникла злочинність?
2. Для чого в Спарті було запроваджено спільне харчування спартіатів?
3. Як нововведення Лікурга вплинули на побут спартанців?
2. Чого прагнули навчити своїх дітей спартанці?
Велику увагу спартанська влада приділяла вихованню дітей. Життя новонародженої дитини в Спарті залежало від рішення ради старійшин. Хворі діти, вважали спартіати, не потрібні ні батькам, ні державі. До семи років дитину виховували в сім’ї, а потім розпочиналося її навчання в громадських школах. У 14 років хлопчики проходили випробування в храмі Артеміди. Після іспиту (а потрібно було витримати удари різкою без сліз та зойків) хлопець міг продовжувати навчання. У 18 років його зараховували до загонів ефебів, які займалися військовими вправами, іноді пошуками їжі та крадіжками, оскільки ці загони не утримувалися за рахунок общини. Закінчувалося виховання чоловіків у 30 років. Повноліття в дівчат визначалося 18-річним віком, який давав можливість узяти шлюб.
Фігурка спартанського воїна, який готується до битви, з розпущеним волоссям та в плащі. 5 ст. до н. е.
- Роздивіться ілюстрацію. Джерела свідчать, що перед битвами спартанці вдягали плащі здебільшого червоного кольору. Поміркуйте чому.
Изменения в правовом положении населения.Империя в период принципата унаследовала в основном социальную структуру республиканской эпохи. От прежнего времени сохранились два высших сословия – сенаторское и всадническое. Имущественный ценз для представителей обоих сословий был повышен: для сенаторов – более 1 млн сестерциев, для всадников – от 400 тыс. до миллиона. Принадлежность к определенному сословию стала передаваться по наследству. Как и прежде, из сенаторского сословия в основном рекрутировался состав сената и производилось наполнение республиканских магистратур. Сословие же всадников стало поставлять кадры для императорской администрации как в столице, так и в провинциях. В дальнейшем сенаторское сословие превращается в сословие высшей общеимперской бюрократии. В это сословие входили те, кто в силу своего высокого должностного положения носил звание clarissimus («светлейший»). Такое звание передавалось по наследству, но могло быть и императором. Члены высшего сословия не подлежали местной юрисдикции и не несли местных повинностей, но должны были платить специальные подати и выполнять особые повинности в пользу монарха.
В период принципата начали оформляться другие сословия, более низкого уровня, которых не было в эпоху республики. Высшие слои городского населения образовали сословие декурионов (или куриалов). К нему принадлежали в основном крупные и средние землевладельцы, располагавшие имениями в городской округе и участвовавшие в муниципальном управлении. В эпоху домината представители высшего сословия городов были прикреплены к куриям (городским советам). Они отвечали за правильное поступление налоговых сборов и содержание городского хозяйства. Недоимки по сбору налогов они должны были восполнять за свой счет. Эти обязанности были для куриалов обременительны, что приводило к частым их побегам от курий. Ниже куриалов располагались плебеи, лица, которые были лишены телесной неприкосновенности: они могли быть подвергнуты пыткам, телесным наказаниям, сосланы на рудники. Для поздней Империи было также характерно прикрепление лиц к профессиям, например, военных, ремесленников и т.д. Принадлежность к профессии передавалась по наследству.
Объяснение:
ответ:1. Яким було буденне життя спартіатів?
Спартіати повсякчас були готові воювати. Саме це визначало їхню буденність. Вони не займалися ні господарством, ні торгівлею. Основним їхнім заняттям була війна, а сама Спарта нагадувала військовий табір. Спортивні змагання підтримували постійний дух суперництва. Спартіатам заборонялося без потреби виїздити за межі поліса, багато говорити й розголошувати зміст навіть побутових розмов.
Для того щоб стати повноправним громадянином (спартіатом), треба було: по-перше, від народження отримати право на володіння земельним наділом; по-друге, отримати відповідне виховання, яким опікувалася держава, і, по-третє, отримати доступ до однієї з громадських їдалень, де харчувалися всі дорослі (віком понад 30 років) чоловіки.
Спартанська дівчина, яка бере участь у змаганнях з бігу. Фігурка 5 ст. до н. е. Спартанські дівчата, майбутні матері, мусили бути дужими, здоровими й витривалими. Вони займалися бігом, боротьбою, кидали списа.
- Прочитайте уривок із твору Плутарха. Поміркуйте, чому історик твердив, що «Спарта - єдине місто у світі, де діяло прислів’я, що багатство сліпе і лежить неживе й нерухоме, як на картині».
«…Щоб остаточно знищити будь-яку нерівність, Лікург насамперед вилучив з обігу всю золоту та срібну монету, наказавши використовувати лише залізну, але й тій за її великого розміру та ваги визначив маленьку вартість, - так збереження суми в десять мін вимагало мати вдома власний склад, а для перевезення - вози. Крім того, він прогнав зі Спарти зайві та непотрібні, на його думку, ремесла. А зрештою, більшість із них і без того зникла б разом із запровадженням нової монети, тому що мистецькі вироби не мали збуту… Не було в Спарті і торгівлі чужоземними товарами, у спартанські пристані не заходив жоден корабель. Щоб іще рішучіше побороти пишність і цілковито знищити жадобу до багатства, Лікург запровадив спільне харчування. Згідно із цим усі громадяни мусили сходитися разом і спільно їсти приписані страви; ніхто не смів у себе вдома їсти, розлігшись на дорогих подушках при багато прибраних столах».
Працюймо самостійно.
Завдання 1. Дайте відповіді на запитання:
1. Чому із запровадженням нової «монети», за словами Плутарха, у країні зникла злочинність?
2. Для чого в Спарті було запроваджено спільне харчування спартіатів?
3. Як нововведення Лікурга вплинули на побут спартанців?
2. Чого прагнули навчити своїх дітей спартанці?
Велику увагу спартанська влада приділяла вихованню дітей. Життя новонародженої дитини в Спарті залежало від рішення ради старійшин. Хворі діти, вважали спартіати, не потрібні ні батькам, ні державі. До семи років дитину виховували в сім’ї, а потім розпочиналося її навчання в громадських школах. У 14 років хлопчики проходили випробування в храмі Артеміди. Після іспиту (а потрібно було витримати удари різкою без сліз та зойків) хлопець міг продовжувати навчання. У 18 років його зараховували до загонів ефебів, які займалися військовими вправами, іноді пошуками їжі та крадіжками, оскільки ці загони не утримувалися за рахунок общини. Закінчувалося виховання чоловіків у 30 років. Повноліття в дівчат визначалося 18-річним віком, який давав можливість узяти шлюб.
Фігурка спартанського воїна, який готується до битви, з розпущеним волоссям та в плащі. 5 ст. до н. е.
- Роздивіться ілюстрацію. Джерела свідчать, що перед битвами спартанці вдягали плащі здебільшого червоного кольору. Поміркуйте чому.