Кангюй (кит. трад. 康居, пиньинь: kāngjū,палл.: Канцзюй, др.-кит. khāŋka[1],Кангха,Кангдиз, ) — название древнего народа и владения в Центральной Азии, предстающего как объединение неизвестного этнического и языкового происхождения[2] (около II века до н. э. — IV век н. э.) в районе нижней и среднейСырдарьи[3]. К западу от Кангюя обиталисармато-аланские племена (Айпан), к востоку (в Семиречье) — усуни. На юге Кангюй граничил с Ферганой иСогдом История Кангюй в легенде восходит к временам Авесты, где Кангха упоминается как столица Турана[4]. Во II веке до н. э. кангюйцы приняли участие в разгроме греко-бактрийского царства. В I в. до н. э. на территорию Кангюй начали в массовом порядке переселятьсяхунны[источник не указан 1811 дней].
Кангюй поддерживало активные межгосударственные контакты с Китаем, постоянно укреплялось династийными браками, где традиционными являлась выдача кангюйским юношам невест из среды правящей элиты из Китая.
По сведениям Чжан Цяня обычаи сходны с юэчжийскими. Могут собрать 80-90 тыс. войска. Позже китайские послы обнаружили, что ставка правителя находится в земле Лэени (樂越匿) и называется Бэйтянь (卑闐) — это зимняя ставка, а летняя в 7 днях пути. Всего страна 9104 ли в окружности, 120 000 семей, 600 000 человек, из них 120 000 воинов. По крайней мере частично вассален державе Хунну.
захопити землі Східної Галичини, Закарпаття та Північної Буковини (розв'язувало дві великі проблеми - збільшення території Російської імперії та ліквідування організаційних центрів визвольного руху українського народу в Галичині);
зібрати всі російські землі, до яких у Російській імперії відносили і українські етнічні території.
Плани Троїстого союзу
Прагнення Австро-Угорщини:
зміцнити свої позиції в Західній Україні;
посилити вплив на слов'янські народи імперії (поляки, словаки, чехи);
приєднати до своїх володінь Поділля і Волинь.
Прагнення Німецької імперії:
включити до свого складу українські землі Сходу та Півдня (найбільш економічно розвинуті);
використати південний схід України як плацдарм для наступу на Схід (до Індійського океану);
Німеччина не виключали можливість створення формально самостійної Української держави.
История Кангюй в легенде восходит к временам Авесты, где Кангха упоминается как столица Турана[4]. Во II веке до н. э. кангюйцы приняли участие в разгроме греко-бактрийского царства. В I в. до н. э. на территорию Кангюй начали в массовом порядке переселятьсяхунны[источник не указан 1811 дней].
Кангюй поддерживало активные межгосударственные контакты с Китаем, постоянно укреплялось династийными браками, где традиционными являлась выдача кангюйским юношам невест из среды правящей элиты из Китая.
По сведениям Чжан Цяня обычаи сходны с юэчжийскими. Могут собрать 80-90 тыс. войска. Позже китайские послы обнаружили, что ставка правителя находится в земле Лэени (樂越匿) и называется Бэйтянь (卑闐) — это зимняя ставка, а летняя в 7 днях пути. Всего страна 9104 ли в окружности, 120 000 семей, 600 000 человек, из них 120 000 воинов. По крайней мере частично вассален державе Хунну.
Відповідь:
Плани Антанти
Прагнення Російської імперії:
захопити землі Східної Галичини, Закарпаття та Північної Буковини (розв'язувало дві великі проблеми - збільшення території Російської імперії та ліквідування організаційних центрів визвольного руху українського народу в Галичині);
зібрати всі російські землі, до яких у Російській імперії відносили і українські етнічні території.
Плани Троїстого союзу
Прагнення Австро-Угорщини:
зміцнити свої позиції в Західній Україні;
посилити вплив на слов'янські народи імперії (поляки, словаки, чехи);
приєднати до своїх володінь Поділля і Волинь.
Прагнення Німецької імперії:
включити до свого складу українські землі Сходу та Півдня (найбільш економічно розвинуті);
використати південний схід України як плацдарм для наступу на Схід (до Індійського океану);
Німеччина не виключали можливість створення формально самостійної Української держави.
Пояснення: